…інколи.

…і нколи просто обідно до сліз, сум накочується якось раптово і повність мене оглинає, стає себе жаль, синдор Попелюшки без феї. Хоча ніби все і добре у інших все на багато гірше,але ж завжди хочеться щоб було ще краще, або просто хочеться спокою…ось саме цей неспокій навіює цей сум та образу не все і вся…і сижу надута,ніби бульбашка,нікому не потрібна, а  потрібна багатьом, але не собі…

От є люди,які себе люблять, а я люблю себе жаліти, таке інколи буває, але це якась нездорова жалість…бо я себе лишень виснажую фізично і лишень спішу і не висипаюсь…куди спішу???  але таке буває Інколи, а не Завжди.

Advertisements

About Ola_Suprun


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: