Monthly Archives: Квітень 2011

Даздраперма…?

А ви знаєте чому ми не працюємо 1-2 мая? я от десь пропустила цей момент в житті…мабуть пропустила той урок, коли про це розказували, або про щось своє думала,коли батьки повчали,що це за свято…короче я не знаю. І от підкрадується в мене така думка, що разом зі мною про це не знають ще тисячі дітвори…а діти це як дзеркало – ніколи не брешуть. Запитайте в них про Пасху, вони об`язково розкажуть і про писанки і про Ісуса на Голгофі і про багато що, а от про 1 і 2 травня? я знаю,що це дуже корисні вихідні, тому що ми збираємося усією сімєю і дружно садимо картоплю в селі)) а ще згадуємо,шо в батьків річниця одруження)) гм..доречі 30 років…тре глянути,яке це весілля…

Advertisements

“Вдарили по одній щоці – підстав іншу…”

“Вдарили по одній щоці – підстав іншу…” наскільки правильним є це правило? Мабуть, мало хто згоден з цим…мало хто підставляє другу. Але в мене чомусь саме так і виходить. Можливо це і не правильно, можливо це все слабкий характер я цього і не спростовую. Та чомусь я вірю, що дещо можна сперпіти, можна змовчати, просто трохи почекати. Я вірю в закон бумеранга, хто його запускає,до того він і повертається. Хто відпускає зло – той його і отримує з більшою силою. Хто терпить, той отримує терпіння у відповідь…або ще один удар по щоці 🙂


терези

Моє сьогоднішні думки схожі на терези… На одних шальках одне, а на інших зовсім інше протилежне…і якби ж то оте воно було у невагомості та гармоніїї, так ні ж…колихається усе з шаленою швидкістю, то одне вгору, а інше вниз, то за мить все в мені міняється і те що було вгорі, опускається донизу…стан невизначеності, сама знаю. Важко визначитись, також сама знаю. Але поки ще не пізно треба думати..ех, якби хто за мене подумав…
Зміна настрою, зміна думок все змінюється…


стихії

…в мені постійно боряться дві стихії…це в мене така професія поеднувати мистецтво та інженерію. але на роботі лише одна суха інженерія та ба навіть просто креслення – лінії та розміри, не завжди цікаво, не завжди весело..тоді мої думки блукають десь серед малюнків…я думаю що я буду наступне малюватичи сворювати, тобто я малюю вже їх але в уяві..щоб щось створити потрібно уявити… чому тоді я не художник? а мені сумно без креслюнків – пару днів дома і я скучаю за роботою..от і як це пояснити? я розриваюся…ось в такій боротьбі я і живу ..хм..одне одного доповнюючи…


ролі

Знаєте наше життя це справді театр…Ми лише граємо потрібну роль…вдома ми “діти” – “дочка” “син”…на роботі “працівник” “шеф” ми поводимся саме так, а не інакше, у кожного своя розписана роль…ми ніколи не будемо розмовляти з батьками, як з друзями,а з колегами по роботі,як з родичами…Самі стаємо батьками і вже граємо роль батьків…Вчимо говорити дітей “мама” “тата” шоб вжитись у роль,а діти вони також добре вміють грати свою роль,як і з ким себе поводити… І ось серед усіх цих ролей десь є справжні ми, але де? і хто саме справжній? з ким ми не граємо? це важко зрозуміти…


зміни

Все так змінюється…ну воно завжди змінюється оте все, але зараз якось кардинально дуже…Я про те,що навчання закінчилось, а разом з ним оця студенстська стабільність: вчишся – маєш стипендію, не вчишся – не маєш її,але все таки якось живеш… Ну я не жаліюсь, я це все передбачала десь у нетрях свого папіряного щоденника..навіть там була думка,що я швидше стану дорослою, та щороку переконуюсь що ніяка я не доросла і, мабуть, ніколи нею і не стану ..а хоча, виглядати на 10 років молодшою не так і погано)) так от про зміни, ті що кардинальні…вони прийшли і років так зо 2-3 вони ще будуть…мабуть так повинно бути.


стан невагомості…

…це коли все невагомо…і ніби щось хочеться, але і не хочеться…і ніби добре, але й не дуже, щось би зробити, а немає сил…відчуття невагомості і неважливості…це мабуть втома..а стільки планів було на вечір…дивлюсь на компютер і відвертаюсь…я невагома,не чіпайте мене.