Сумно-сумно…

Ввечері стає безмежно сумно…та людина зазвичай сама плодить цей сум в собі, підтримує його усім можливим,  як підтримують вічний вогонь… Перше –  це думки, чим сумніші і безнайдійніші, тим краще…бажано побільше жалю до себе… друге –  це музика, сумна щоб і із зрозумілим текстом,  і бажано щоб можна було одіти слова пісні на себе, і щоб по фігурі було – трагічно… третє, це щоб ніхто не порушував цей стан, ато прийде хто, почне розказувати щось веселе і все пропало…І цей стан можна розтянути максимально на всю ніч. Ще можна поплакати…Написати такий сумний пост, як все погано….

…але от халепа! Зранку все зникає. Зранку ми настільки спішимо почати день, що згадуємо про цей сум десь після обіду, посміхаємося і думаємо “І чого то було не спати?” Чи не так?

Висновок: краще одразу лягти спати! Ранок вечора мудріший 🙂

Не сумуйте! і я не буду…

About Ola_Suprun


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: