Monthly Archives: Січень 2012

Ніколи не кажи ніколи

Забігла додому і чомусь зі мною в хату влетіла думка: “Ніколи не кажи ніколи…” В маленькій фразі вкладено пів мудрості світу… Ми ж не можемо нічого передбачити… можемо планувати, хотіти, щось робити, але як поверне доля ніколи не знаємо. Але є ще така річ, що коли ми говоримо, фразу “Ніколи…тра-та-та” ніби себе оберігаючи, може статися зовсім навпаки. Краще про погане не думати. Думки приводять в дію не знаний механізм, що провокує події..
…отакі думки ввечері в п”ятницю, при вечері.


Пророчі пісні

По радіо лунає Бумбокс – Квіти в волоссі…і одразу згадалося все, що мене пов’язує з цією піснею, своя історія в житті. Є такі пророчі пісні, які чомусь хочеться слухати, хоч розумієш, що ними можна накликати біду. В мене тоді був синій сіменс і лише дві-три пісні, які крутилися нон-стоп… Накликала біду?)) Хто зна… Це ж сумна пісня…історія також сумна.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.


Хворію…

Дивне відчуття, коли хворієш…не можливо щось робити, просто валяєшся в ліжку і навіть совість не гризе..а стільки планів, щоб все встигнути зробити. Коли хворієш, то мабуть, включається режим самозбереження і береже від надмірної праці. Я чомусь думала що за вихідні виздоровію..і чого то було в суботу драяти всю квартиру?)) Тепер хворію у чистій квартирі, приємно..Трохи попускає і загоряється на лобі лампочка “що би то робити??” Порівняла себе здорову і прихворівшу…Здорова прикольна, така енерджайзер, але вічно не виспана..враження що це робота з мене висмоктує сили і я не висипаюсь. Хоча…щось в цьому є… Треба щось міняти …


Хто є хто

Цей рік показав мені хто є хто. І в багатьох людях я все таки помилилась. І багато ніби є друзів, але Новий рік я зустрічала з двома найкращими…і не дивно..вони мене підтримували протягом року, переживали і берегли мої секрети (їх є достатньо). Не варто забувати, хто є хто і не варто сліпо вірити, що ти комусь потрібен крім жменьки найближчих…Але я не розчаровуюсь. Я і далі буду дарувати усім позитив і посмішку.Просто є деякі висновки життєві.