Monthly Archives: Березень 2012

Укртвіт. Запоріжжя. Відчуття.

Звітом це не назвеш,це висновки вголос, на рівні внутрішніх
відчуттів, по свіжих слідах.
1.Запоріжжя. Місто проспекту Леніна і все інше також Леніна…
На рахунок мови,то в місті більше дивували
рос.вивіски, реклама, обслуговування, а люди тішились почувши, на їхню
думку чисту мову, говорили, як могли, тобто майже українською. Дивують ті, що можуть говорити укр., але говорять рос.? Мода? Мабуть. Архітектура міста сподобалать,- сталінс.ампір. В міста є класні перспективи для сучасної архіуектури, їз правильним підходом вона може освіжити ну дуже вже радянське місто. І хоча в мені все
протестує проти памятника Леніну, думаю не варто його нищити. На ньому зав`язане вся композиція міста. А чи приносить це місту
щастя…побачим. Щоб зрозуміти своє місто, варто інколи поїхати
кудись далеко.
2. Поїзд. Люблю їхати кудись. Переконалась 19год в поїзді це фігня:) Якщо є компанія то цей час ділиться на двоє.
3.Тві-друзі далекі і близькі вони є, і заради них я і їхала, думаю саме вони і будуть це читати:) Так що я вас цьомаю ы обнымаю!)) Вони щирі, хоч і із своїми мотивами, вони добрі, на скільки ім позволяє внутрішнє я…і що цікаво, мої галужнетівські мають якіснокращі відмінності, і саме від них я набралась енергетики, яку везу і собою, і яка буде допомагати мені поки не вичерпається.
4.Хортиця. Нажаль я не відчу4а тієї енергетики козацького начала. Немає. Хоча думаю це можна відродити, відновити. Права рука Сірка в допомогу.))
4.Укртвіт в загальному для мене вдався, як висновки, досвід, спілкування,зоровий контакт.

Advertisements

Тижневі думки

Вечір п”тниці диктує певні підсумки за тиждень…Якийсь вибухово негативний тиждень, і як почався так і тривав.Мабуть, це все таки весняне загострення, всім важко, всі взриваються один на одного. І я не виняток, я також взривалася, хоча мене і переповнюють весняні настрої і направляють на шось …на щось. Така купа думок, а поділитись то і нема з ким, хоч бери і йди до сповіді… Важко самій розкласти все на полички, як в житті, так і в голові.


Інший світ

…інколи потрапивши в інший світ, там так гарно. Але він не мій, мій не такий сучасний та милий, але рідний. Мені у моєму затишно, саме так як є, з речами без своїх постійних місць? Та чи є щось постійніше чим непостійність? Там гарно, але це лише весна і лише вона, зводить з розуму…ароматами свіжими, почуттями ніжними, поглядами розкішними, посмішками хитрими…але це ілюзія. Це пройде. А що залишеться? Пару рядків у щоденнику…


Відхилення чи норма?

часто говоримо: “це не нормально!” “це якесь відхилення!!” так ніби ми просто ідеали норми…а що справді в нашому світі є нормальним і не є відхиленням? це така тонка грань, яка кожного століття стирається все більше, і більше…і те, що зараз нормальне – в минулому могло бути взагалі аномалією! як часто люди, в яких не все впорядку з тим, що мало б бути нормою, строрюють аномальні речі,які стають ідеалом саме того часу…і як часто цілком нормальні люди не залишають після себе ані сліду…так кому належить цей світ? все так швидко гібридизується і перероджується …