Про серце

Так буває що серце і розум інколи ворогують…Серце говорить одне, розум інше… а хто правий важко сказати, різні ситуації бувають. Але серце потрібно слухати завжди…внутрішній голос він ніколи не обманює, просто інколи ми не хочемо це чути, або не хочемо вірити в почуте. Є купа інших зовнішніх факторів, до яких простіше прислухатись: «так буде краще», «буду як усі»… та без серця діло плохо. Дуже часто бувало, що я намагалася придавити волання серця, волання про кохання, а часто і про некохання, і часто мені це вдавалося…Чи стало краще, чи гірше? Ніяк. Час не можливо повернути і пораду на майбутнє не дуже дасиш ні собі, ні комусь.  Щоразу щось нове та інше. Думки ці навіяла книжка…і я зрозуміла, що варто все прощупувати серцем, і слухати його, хоча розум я не відключаю…