Monthly Archives: Червень 2012

Зазвичай.Час.

В такий час я зазвичай люблю писати щось…Я тепер рідко пишу в паперовий щоденник, але я і так чітко знаю, що відчуваю. Зазвичай в цей час мені дають всі спокій…і я починаю шукати спокій душевний, рівновагу…Зазвичай я люблю цей час, бо він належить мені, якщо я вже це пишу. Я мала б вже спати, зазвичай я рідко сплю в цей час, найулюбленіший мій час після 00:00. Зранку важко. Буде.

Advertisements

“корисно” проводити час

Чому я повинна боротись з тим, що мені подобається? Це не вірно вже із самого початку. Це вбивання себе, а це вже гріх. Мені подобається це робити, і якщо крім мене воно нікому не шкодить, це ж нормально? Так, я могла б цей час потратити на щось інше – “корисне”, але чи справді “корисне”?? Для кого корисне?? Просто загальноприйнято, що це корисно, шо саме так корисно проводити час, а ось так не корисно…Я погоджуюсь, що це виправдання себе – відмазка. Та чомусь мені здається, що просто має з’явитись “щось інше” що вплине на те щоб не проводити час “некорисно”. Я люблю робити те, що мені подобається…І не люблю робити, те що мене не цікаво, навіть якщо треба, це дуже погано? Це означає, що я слабохарактерна і без сили волі, це воно?


Не випадковості

Все що робиться з нами має своє пояснення. Чому саме так, чому саме тут, чому саме ця людина, саме в цей час. Я вірю, що все не просто так, але пояснень на всі ці “чому” я не завжди знаходжу. Але якщо щось сталось,то саме так і мало бути і нехай це найбільша випадковість, нехай так. В моїй уяві усі ці випадковості і події повинні скластись в одне рівняння і вийти на 0.


Постой, пусть закат тебе ляжет на плечи…

Постой, пусть закат тебе ляжет на плечи
Я ещё не дышал, я ещё не дослушал твой смех.
Постой, ты можешь спугнуть этот вечер
И мы потеряем друг друга во тьме.

Мы закрыли глаза и далёкий придумали остров
Мы придумали ветер и себе имена
И не знаем пока, кто из нас на рассвете
Станет ждать, чтоб скорее укрыла волна…

Этот остров, где всё не так,
Как когда-то казалось нам.
Этот остров, где каждый шаг
Словно колокол бьёт в небесах.

Постой, пусть закат тебе ляжет на плечи
Я ещё не дышал, я ещё не дышал так легко
Постой, за тебя всё сделает ветер
Он стирает следы наших ног, засыпает песком…

Этот остров, где всё не так,
Как когда-то казалось нам.
Этот остров, где каждый шаг
Словно колокол бьёт в небесах.