Давня історія

Єдиний, хто знає всі мої слабкі місця і сміється прямо мені в лице, і від цього я заливаюся щирим сміхом, а деякими ночами чистими сльозами. Єдиний не сприймає моїх хлопців і говорить: “хватить! Побудь трохи одна!” і пізніше до мене доходить, що говорить “хватить!”, бо найбільша ревність з середини виїдає. Проходять роки. Роки заціпленого мовчання, з моментами тихого страждання, з хвилинами бажання, з найбільшою брехнею для себе для інших. Мости догоріли давно і лише невидимі ниті не рвуться. Єдиний це не прочитає, і так знає. Пару вуглинок надії і головне не дати для іншої тліти, звичайно не горіти. Цій історії купа років, а досі перехоплює мені дух. Задихаюсь.Знову боюсь.

Advertisements

About Ola_Suprun


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: