відчуття коли…

Те відчуття, коли боїшся втратити і
боїшся обпектися, але йдеш до кінця.
Коли прощупуєш усі відчуття,
коли на вустах ті єдині слова,
але не вимовляєш, вичікуєш.

Те відчуття, коли хочеш себе вберегти,
але бути одній вже надто важко.
Коли багато чого розумієш і думаєш:
“Переживу? І яка я стану після цього?”

І виявляється, що вже звикла до образ душа,
все ще жива і здатна до болю.
Віра у світле і чисте? Ні.
Все світле і чисте стає з часом
брудне і темне, але це пережити
можна.

Найгірше потім вилікувати душу.