Щоденник Offлайнера (випуск 1)

Щоденник Offлайнера

Рішення прийшло дуже спонтанно. В мене закипіла голова і я  зрозуміла, що вже не справляюся з усією цією інформацією, і починаю забувати щось головне і концентруюся не на тому. Втрата часу і настрою, а отже втрата себе.

Рішення було миттєве, бо було дуже потрібне.

Коли виходила із своїх акаунтів, наверталися сльози, відчуття ніби покидаю усіх своїх друзів. Видалила всі закладки.

Життя в офлайні:

2хв: думка: де я буду брати нову музику? О_о

5хв: розумію, що все одно думаю твітами, і в думках спілкуюся з твітерянами.

10хв: підійшла до компа, стала у звичну позу…і не знаю, що включити.

15хв: розумію, що буду змушена це все написати J

30хв: пишу. Нетбук довго не включався, і це мене дуже нервувало, бо потрібно було писати вже і негайно!

31хв: заспокоююсь….

1 день

вдень прийшло 2 DM в твітері (на емейл) …на одну відповіла смскою, на іншу не встигла, бо мене вже знайшли в скапі

також був комент в 4sq, що я там роблю, якщо я у відпустці…відповіла, що так я даю знати, що я ще жива

ломки не було, дехто писав в аськи, чи не зникну я і тамJ

1 день 2год: прийшла смс, що за мною вже скучають у стрічці…

22:22

2 день (Миколая): вирішила почитати твітер однієї кішки, і так як тві був активований, то перечитала реплаї для мене…дуже сумую за всіма.

2 день:

Пишуть мені в аську:

“в тебе ж є реальне життя

закидай цей онлайн…”

але де та межа між онлайном і реальним життям? Друзі, коханий, навіть робота…все знайшлося у твітері.

3 день: дзвонили з КийНет, запитували як там в Офляндії?  Казали, що я вперта і щоб поверталася))

Скучаю за тві, відчуваю себе, ніби покараною.

4 день: почали хвилюватися друзі з ГалУжНет, розпитали в скайпі, як я)) Трохи почитала стрічку 3-ьох твітерян. Цікаво, що пишуть в тві про Кінець світу, цікаво чи відтегали в фейсбуці і зовсім не цікаво, що там у ВК.

Все одно думаю твітами. Інколи не хватає тві просто в побутових питаннях, наприклад запитати якоїсь поради…Навіть не можу запитати, коли краще опублікувати перший випуск Щоденника Оффлайнера.

5 день: День почався з того, що думаю, що би почитати в інеті, переглядаю блоги друзів, пробувала читати твітер по хештегу – не пішло. Вже не твітами думаю, а постами.

Після обід знову дзвінок (чоловіча частина ГалУжНет`у). Розпитували на тому кінці дроту, як я так наважилася, як-як…миттєво і спонтанно, як і на всі інші речі, які творю. Маю переконання, що перша думка вірна, придумала – зробила.

Інколи відбуваються раптові думки чи події, хочеться про них затвітити, але так я не можу…то приходять думки чи взагалі це важливо, але я розумію що для мене це було б важливо. Навіть пожалітися нема куди і кому, в стрічці інколи можна бути слабкою, але не для інших…і про це не напишеш «на пряму».

6 день: Досі на рефлексі заходжу в оперу-міні на телефоні, хоча там і нема в закладках соц.мереж, хоча там і нема інтернету… На емейл прийшло повідомлення, що на фейсбуці мене очікує 94 оновлення…і я випадково туди перейшла, добавила 5 друзів, переглянула 5 новин, написала всім вітання і вийшла. В тві читала тег КийНет. Також читаю твіти однієї відомої Кішки.

Пишуть друзі з тві, перше питання: причини та умови офлайнуJ. Також приходять ДМ-ки, приходиться шукати емейли і відписувати листами. Це дуже мило.))

Втретє стикаюся з проблемою знаходження контактів людини. Блоги є, а сторіночки з контактами (емейл, скайп)  нема. От і як їм написати без соц.мережива?

7 день: «…чешуться білчачі лапи, так?» так.

Дуже дивно, що люди намагаються диктувати правила моєї ж відпустки…хоча це вже не відпустка, а експеримент.

Зайшла у ВК щоб закрити стіну…а там 14 повідомлень…зачєм мені туди писати!? Мене ж нема…))

8 день: повертаюся у твіттер, бо відчуття ніби я чимось обділена, і я самаж себе обділяю і це вже не відпочинок,а вимушеність.

В інші мережі поки що немаю бажання повертатися=))

Advertisements

About Ola_Suprun


19 responses to “Щоденник Offлайнера (випуск 1)

  • Taras Semeniuk

    Сутність мого коментаря можна передати наступною англомовною фразою: “Get a life!”

  • Taras Semeniuk

    Сутність мого коментаря можна передати наступною англомовною фразою: “Get a life!”

  • Catherine Miroshnichenko

    Я 2 раза удаляла аккаунт в твиттере, не писала и не пыталась восстановить. 1й раз меня хватило на пол года, 2й на 2 месяца. А вот страницу в ВК удалила 3 или уже 4 года назад. 2 года назад восстановила по просьбе друзей, но спустя месяц удалила уже перманентно. Таки твиттер и Фейсбук роднее, хотя в последнее время и мало пишу, наверное просто потому что нечего писать.

    Возвращайся в тви, мы тебя очень ждем! 😉

  • vrubli

    Дуже цікаво описано.
    Так воно і є – соціалки надто важливе місце займають у житті, “їдять” купу часу і потім лиш бідкання що нічого не встигаєш.
    В мене теж таке буває, однак вирішую не таким радикальним методом, як видалення, стараюсь деколи себе обмежувати, але і то не завжди допомагає, словом варто себе контролювати. 🙂

  • Andrii Lundiak

    “без соц.мережива?” (rofl)

    Клас, ти молодець що таке зробила. Ти вже досвідчена Онлайнерша, і знаєш всякі різні пози біля компа 🙂 І піти тобі в Офлайн просто було потрібно щоб відчути. Це як наркотик, як секс, як музика – все треба пробувати щоб відчути смак життя.

    Збоку виглядає 7 днів – швидко пробігли, а по твому опису дуже детальному дуже гарно видно всі твої відчуття, емоційні переживання та любов до твітера 🙂

    Я не знаю інших людей щоб так робили як ти. Тому всі наступні такі івенти буду вважати плагіатом на тебе 🙂 @golubovsky вже пробував 🙂

    Welcome Back 🙂

    • Ola_bilo4ka

      соц.мереживо це via @Galytskyy

      Улюблена поза, це прийшовши з роботи, на пів переодягненою, стоячи перед компом провіряти оновлення…

      В мене ці 7 днів, як місяць були=))

      #Твіттер_то_є_любов

      • Andrii Lundiak

        Розумію, аналогічно, я ще встигаю поставити чай і їду підігрівати в перервах між рефрешами сторінок в 2 браузерах. За час поки браузери рефрешаться встигаю зробити інші апдейти проглянути 🙂

      • Ola_bilo4ka

        а я не можу піти кудись….бо на мені опущені до половини штани :DDD

      • Альона Дрючило (@ADryuchilo)

        тільки хотіла сказати…в мене відчуття, що тебе місяць не було!

  • Olena Sovyn (@chorna_kiwka)

    деякі рядочки мене дуже розчулили 🙂 і таки це правда про тебе в моєму житті – ти мене надихаєш бути собою )

    З поверненням 🙂

  • Andrii Lundiak

    Всьо, там вже ліміт на 3 реплая, тому напишу тут – бо не можу втриматись від такої відвертості. Раз ти вже написала “бо на мені опущені до половини штани” то я теж зізнаюсь, що в мене теж таке буває. Не написав вище – бо подумав можуть неправильно зрозуміти :))))

    Дійсно, деколи в такому стані йду на кухню по чай і назад 🙂 а коли вже все прочитав, тоді можна вбиратись нормально 🙂

  • Serhiy Pishkovtsiy

    Класний досвід. Аж самому захотілось, і думаю, наступного року зроблю такий експеримент 🙂

    • Ola_bilo4ka

      попробуй, це дасть відповідь на питання, що є залежність, а що є щось більше.

  • D_Natali (@D_Natali)

    так, бачу велике випробування було то для тебе, сильна 🙂

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: