Monthly Archives: Липень 2013

Стихії

Дивні стихії ведуть в мені боротьбу.
Я відчуваю їх, але не розумію…
Протиріччя бунтують! Хто ви?
Я вже погодилась з усім. Навіщо це?

Боротьба надто велика..
а я не розумію, кого відвойовують?
Можливо воля?
А може доля?
Які ще фурії афінські?
Чому знову немає в мені спокою?
Солодкого. Як трунок.
Та нехай. Але ж хоч так.

Залишається лише слухати
Записувати внутрішні звуки
Бо розмови лише про одне…

Гармонія? Ні, не чула.

Advertisements

Знати

мої різні світи
десь між ними ти

я малюю мости
поєднати б їх

Насправді їх не можливо поєднати.
їх можна відтермінувати.
І мені прийдеться вибирати. . .
Та є речі вибрані давно до мене
я їх лише відчуваю.чітко і гостро.
Є речі про які я знаю задовго до того,
як це зі мною відбудеться. . .
І часом я боюся запитувати в себе:
“що бачиш? Там в майбутньому?
Що відчуваєш? Що знайдеш?”
Я вже навіть не волаю до неба:
“я ж знала, що так буде?!”
я просто записую свої відчуття
і звикаю знати


“Біжи!”

Якби я мала лікаря ран сердешних, я б розказала йому, що рани всі давно загоєні і шрами ніби не болять. Та досвід пройденого, того що ламалося і надривалося, боліло і потім лікувалося. . .він не дає мені дихати вільно. Коли на повні груди біжиш згори вниз, знаючи що там чекають і впіймають в обійми щирі. . .а я спускаюся акуратно і над кроками своїми думаю і слухаю . .що скаже воно, те що не раз глушило болем тихим… Що скаже? Мені здається, що воно сміється і кричить мені: “Біжи! В обійми!” 🙂


Сонце

Дивне небо за вікном
гаряче сонце і холодні хмари
що разом творять неймовірні барви
сідає сонце
неохоче котися донизу
небо малює йому картини
щомиті різні, щохвилини
розповідає, що сталося за день
танцює, співає, легеньким бризом спокушає
сміється сонце, загорається все дужче
червоніє
шаріється
купається у травах

останні промені
обійми
і прощання
було і вже немає
лиш відблиски
лиш фарби
лиш бажання. . .