Category Archives: ввечері в п`ятницю

Ще одна весна…

Весна! УРА! УРА! УРА! Ну ось ще один місяць пройшов. Сьогодні справді відчула весну, хоч і сніг. Пташки зранку заспівали і збудили мене….
1 березня 2004р.

Ура! Весна! Жаль тільки календарна! 🙂 Я зрозуміла, що зараз просто золоті дні. Я бачу моїх однокласників кожен день. Вони найкращі, бо вони мої. І звичайно … Він моє кохання!!!..
1 березня 2005р.

Час іде так швидко, все міняється…Зима змінює літо, літо зиму. Знову весна, 18-та весна у моєму житті. Мені буде 18 років, а я відчуваю себе ніби мені 16…
1 березня 2006р.

Щороку нова весна приносить для мене щось нове. Приємо її зустрічати. Це справді для мене щось особливе та радісне. Не дивно, що мої блоги були створені саме в березні.
1 березня 2012р.

Весна без відчуття весни…
1 березня 2013р.

Advertisements

кінець світу

Все таки кінець світу…з яким би то світом покінчити? Можливо якийсь світ відправити у відставку? Який світ мені вже зовсім остогид? Який? Який? Кінець світу…чи зміниться щось у наших головах? Все таки дивні люди …готуються до кінця світу, а вибрати не можуть якого саме світу буде кінець… В голові надто багато непотрібних думок, хоча якщо вони є, це ж не просто так? А можливо все таки покінчити із цим світом непотрібних думок, і просто собі жити?


Віра у

Ну чому люди так щиро вірять у все найкраще, що ще буде? Чому так швидко забувають все те погане, що було? Де логіка? Де розумні межі? Де інстинкт самозбереження? Мала дитина коли обпечеться, то більше не лізе до того, що пече! Чому дорослі знову і знову лізуть? Яка ціна цьому усьому? Ейфорія, кайф, почуття…невже ці хвилини усього цього варті..? Кажуть, що колись що завершується, потрібно половину того часу що воно тривало, щоб пережити це. Отже 50% ми кайфуємо 25% – страждаємо і 25% нам все одно, або менше, або більше…або ніколи не все одно, або завди все одно.Навіщо віримо в граблі? Слухаємо серця? І що доброго воно порадило? Будуєш-будуєш і не помічаєш, як руйнуєш все – вічний двигун.


Тижневі думки

Вечір п”тниці диктує певні підсумки за тиждень…Якийсь вибухово негативний тиждень, і як почався так і тривав.Мабуть, це все таки весняне загострення, всім важко, всі взриваються один на одного. І я не виняток, я також взривалася, хоча мене і переповнюють весняні настрої і направляють на шось …на щось. Така купа думок, а поділитись то і нема з ким, хоч бери і йди до сповіді… Важко самій розкласти все на полички, як в житті, так і в голові.


Втома

…інколи вечір буває просто спокійний, особливо вечір п`ятниці. Перенасичення усім можливим за весь тиждень. Позитив, негатив, холод і тепло, все змішується в єдине відчуття -втома. Приблизно так і пройде життя – позитив-негатив-втома.
…думки бликали сьогодні в різних категорія, але нічого не залишилося, а те що залишилося, буде надалі зі мною, це не паблік.


Ніколи не кажи ніколи

Забігла додому і чомусь зі мною в хату влетіла думка: “Ніколи не кажи ніколи…” В маленькій фразі вкладено пів мудрості світу… Ми ж не можемо нічого передбачити… можемо планувати, хотіти, щось робити, але як поверне доля ніколи не знаємо. Але є ще така річ, що коли ми говоримо, фразу “Ніколи…тра-та-та” ніби себе оберігаючи, може статися зовсім навпаки. Краще про погане не думати. Думки приводять в дію не знаний механізм, що провокує події..
…отакі думки ввечері в п”ятницю, при вечері.


внутрішний диктофон

Кожен день в голові пробігає сотня філосовських думок, про життя. про людей…та на жаль, до кінця дня вони розбігаються від мене, і додому я нічого не приношу…або просто не можу сісти і змусити себе викласти це все “на папір”. Треба придумати внутрішний диктофон, хоча…він в нас у кожного є..Ми начитуєм купу думок, та не завжди робимо висновки. Ввечері взагалі думки сумні і невеселі. Зранку все кардинально міняється…але тоді немає часу писати,а жаль…
Ось і сьогодні було купа того що я хотіла написати. І де воно? а немає…