Category Archives: відпочинок

туга

Вона ніжними руками обнімає за шию,
а потім закриває очі.
Дихання перехоплює.
І як би я себе не обманювала
вона приходить до мене
манить тендітним образом у сірому
бере прозорою рукою мою руку
і хоче повести за собою.

Її постать настільки прозора,
що я не завжди її помічаю поруч.

Вона це душевна туга.
Це не сум і не ностальгія
не розпач і не роздуми.
Туга приходить не часто
і завжди після того,
як хтось вирішує піти від мене
і більше не бути поруч.

Головне не обманювати себе
і розуміти за ким тужу,
головне не вести тиху війну,
а обриваючи, розривати всі ниті!

Advertisements

думки на верхній полиці

Цікаво спостерігати за собою.

Наприклад відправляти себе за кордон. . .
не лише країни
але і зони комфорту
зони близького оточення.

Аналізувати свої відчуття
і спостерігати за цим процесом
ніби збоку.

Розуміти, як це впливає
і змінює і водночас НЕ змінює!
Добре
що цього не ставалося зі мною раніше,
а саме тепер
коли є час і бажання “слухати себе”.
Поїздки мене надихають і відволікають,
а ще заряджають. Нарешті засинаю. . .
зранку вже буде моя реальність,
мої будні
мої міста,
голоси та слова.
Люблю спати в поїзді.


Щоденник Offлайнера (випуск 1)

Щоденник Offлайнера

Рішення прийшло дуже спонтанно. В мене закипіла голова і я  зрозуміла, що вже не справляюся з усією цією інформацією, і починаю забувати щось головне і концентруюся не на тому. Втрата часу і настрою, а отже втрата себе.

Рішення було миттєве, бо було дуже потрібне.

Коли виходила із своїх акаунтів, наверталися сльози, відчуття ніби покидаю усіх своїх друзів. Видалила всі закладки.

Життя в офлайні:

2хв: думка: де я буду брати нову музику? О_о

5хв: розумію, що все одно думаю твітами, і в думках спілкуюся з твітерянами.

10хв: підійшла до компа, стала у звичну позу…і не знаю, що включити.

15хв: розумію, що буду змушена це все написати J

30хв: пишу. Нетбук довго не включався, і це мене дуже нервувало, бо потрібно було писати вже і негайно!

31хв: заспокоююсь….

1 день

вдень прийшло 2 DM в твітері (на емейл) …на одну відповіла смскою, на іншу не встигла, бо мене вже знайшли в скапі

також був комент в 4sq, що я там роблю, якщо я у відпустці…відповіла, що так я даю знати, що я ще жива

ломки не було, дехто писав в аськи, чи не зникну я і тамJ

1 день 2год: прийшла смс, що за мною вже скучають у стрічці…

22:22

2 день (Миколая): вирішила почитати твітер однієї кішки, і так як тві був активований, то перечитала реплаї для мене…дуже сумую за всіма.

2 день:

Пишуть мені в аську:

“в тебе ж є реальне життя

закидай цей онлайн…”

але де та межа між онлайном і реальним життям? Друзі, коханий, навіть робота…все знайшлося у твітері.

3 день: дзвонили з КийНет, запитували як там в Офляндії?  Казали, що я вперта і щоб поверталася))

Скучаю за тві, відчуваю себе, ніби покараною.

4 день: почали хвилюватися друзі з ГалУжНет, розпитали в скайпі, як я)) Трохи почитала стрічку 3-ьох твітерян. Цікаво, що пишуть в тві про Кінець світу, цікаво чи відтегали в фейсбуці і зовсім не цікаво, що там у ВК.

Все одно думаю твітами. Інколи не хватає тві просто в побутових питаннях, наприклад запитати якоїсь поради…Навіть не можу запитати, коли краще опублікувати перший випуск Щоденника Оффлайнера.

5 день: День почався з того, що думаю, що би почитати в інеті, переглядаю блоги друзів, пробувала читати твітер по хештегу – не пішло. Вже не твітами думаю, а постами.

Після обід знову дзвінок (чоловіча частина ГалУжНет`у). Розпитували на тому кінці дроту, як я так наважилася, як-як…миттєво і спонтанно, як і на всі інші речі, які творю. Маю переконання, що перша думка вірна, придумала – зробила.

Інколи відбуваються раптові думки чи події, хочеться про них затвітити, але так я не можу…то приходять думки чи взагалі це важливо, але я розумію що для мене це було б важливо. Навіть пожалітися нема куди і кому, в стрічці інколи можна бути слабкою, але не для інших…і про це не напишеш «на пряму».

6 день: Досі на рефлексі заходжу в оперу-міні на телефоні, хоча там і нема в закладках соц.мереж, хоча там і нема інтернету… На емейл прийшло повідомлення, що на фейсбуці мене очікує 94 оновлення…і я випадково туди перейшла, добавила 5 друзів, переглянула 5 новин, написала всім вітання і вийшла. В тві читала тег КийНет. Також читаю твіти однієї відомої Кішки.

Пишуть друзі з тві, перше питання: причини та умови офлайнуJ. Також приходять ДМ-ки, приходиться шукати емейли і відписувати листами. Це дуже мило.))

Втретє стикаюся з проблемою знаходження контактів людини. Блоги є, а сторіночки з контактами (емейл, скайп)  нема. От і як їм написати без соц.мережива?

7 день: «…чешуться білчачі лапи, так?» так.

Дуже дивно, що люди намагаються диктувати правила моєї ж відпустки…хоча це вже не відпустка, а експеримент.

Зайшла у ВК щоб закрити стіну…а там 14 повідомлень…зачєм мені туди писати!? Мене ж нема…))

8 день: повертаюся у твіттер, бо відчуття ніби я чимось обділена, і я самаж себе обділяю і це вже не відпочинок,а вимушеність.

В інші мережі поки що немаю бажання повертатися=))


Про тусінг

І мають же люди час і бажання пів ночі їздити і шукати пригоди…для мене це просто переосмислення часопроведення, бо найчастіше я не маю часу щоб виспатись…і можливо я не завжди працюю, інколи це робота для душі, для друзів… Але щоб тусити всю ніч просто так, бо так має бути? Щоб пити весь набір алкоголю, бо так модно, а не тому, що він смакує… здоров’я вже не те, та й нічого цікавого в цьому не бачу…Якщо тусити, то вже з якимось кайфом, але коли хочеться. Запитують, де я буду справляти Новий рік? Вдома? О_о а чому ні? обозе невже я стала якась одомашнена і не цікава?!:-) Але я люблю веселитись, люблю танцювати…та не на цих диких дискотеках, де музика (якщо це так можна назвати) гримить і оглушує, купа диму і незрозумілих осіб…я люблю алкоголь, але у вірному місці, потребі і правильній дозі…я люблю хорошу компанію, в якій весело і невимушено. Може я просто виросла, а з вигляду і не скажеш..?