Category Archives: кохання

Кохання літа

Найтепліше, що огрівало любов’ю неначе сонечком – кохання літа. Довго назрівало, ніби нагрівалось від сонця. Від нього було добре, та був страх опіку. Але мало велику відстань, далеко, як до сонця. І стихло, як стихає літнє тепло…і ніби світить але вже не гріє.


Летняя грусть (перевод Игнатьев Александр из Нижнего Новгорода)

Крепко поцелуй меня, перед тем как уйти.
Летняя грусть…
Малыш, я лишь только хотела,
Чтобы ты знал, что лучший.

Сегодня вечером на мне красное платье,
Танцующей в темноте в этом бледном лунном свете.
Прическа в духе настоящей королевы красоты,
Сняла каблуки – и чувствую себя живой!

О, Господи, я чувствую это в воздухе!
Телефонные провода гудят, как натянутые струны.
Милый, я вся горю и чувствую это повсюду,
Ничто больше не пугает меня.

Крепко поцелуй меня, перед тем как уйти.
Летняя грусть…
Малыш, я лишь только хотела,
Чтобы ты знал, что лучший.

Чувствую это летнюю, летнюю грусть,
Эту летнюю, летнюю грусть,
Это летнюю, летнюю грусть.
О, о, о.

Этой ночью я чувствую себя сногсшибательной,
Гоню вдоль берега на крейсерских (1) 99 км/ч.
Мой плохой мальчик рядом со мной, его богиней.
Знаю, если не остановлюсь, умру сегодня счастливой.

О, Господи, я чувствую это в воздухе!
Телефонные провода гудят, как натянутые струны.
Милый, я вся горю и чувствую это повсюду,
Ничто больше не пугает меня.

Крепко поцелуй меня, перед тем как уйти.
Летняя грусть…
Малыш, я лишь только хотела,
Чтобы ты знал, что лучший.

Чувствую это летнюю, летнюю грусть,
Эту летнюю, летнюю грусть,
Это летнюю, летнюю грусть.
О, о, о.

Думаю, я буду скучать по тебе вечно,
Как звезды скучают скучают по солнцу в утренних небесах.
Поздно – лучше, чем никогда.
Даже если ты уйдёшь, я все равно буду гнать, гнать…

Чувствую это летнюю, летнюю грусть,
Эту летнюю, летнюю грусть,
Это летнюю, летнюю грусть.
О, о, о.

Крепко поцелуй меня, перед тем как уйти.
Летняя грусть…
Малыш, я лишь только хотела,
Чтобы ты знал, что лучший.

Чувствую это летнюю, летнюю грусть,
Эту летнюю, летнюю грусть,
Это летнюю, летнюю грусть.
О, о, о.

Источник: http://www.amalgama-lab.com/songs/l/lana_del_rey/summertime_sadness.html#ixzz28zySiQFP

Advertisements

Зимове кохання

Було зимове кохання. Народжене в хурделиці і під сніжинками, але мало щось таке по зимовому чисте і невинне. Було багато зимового затишку, коли отак двоє з одним горнятком чогось теплого, а за вікном мете й гуде. І двоє всюди і кожен день. Та лише зимова ревність буває така сильна та холодна і від неї замерзає усе живе …замерзло і кохання, і більше нічого його не зігріло. Зникло.


Осіннє кохання

Було одне осіннє кохання…кохання Помаранчевої осені. Мітинги. Революція. Революція в мені. Щось нове і не звідане. Найщиріше з усіх. Перейшло в зиму, як у спільну теплу рукавицю, тривало довго і багато натерпілося. Розбилося об мовчання. Пару речень врятувало б. Але… І мало те кохання багато осінніх бавр – гарячих і яскравих, і багато болю, коли ті барви згасають і падають додолу… і багато сліз, неначе осінніх дощів…


Крайність чи необхідність?

Не можу зрозуміти це моя
необхідність чи моя крайність. Все
своє
свідоме життя я цього хотіла і
проклинала, ненавиділа себе за це,
за свої рішення, я сумувала
найбільшою своєю тугою і ховала
це так
глибоко, що змирилася… Що це? Ще
один шанс? Де знаки? Де тепер ці
важливі переконання, які так безповоротно дались колись… І на іншому кінці цієї історії ті ж думки! Чому ж ми, як дві гори. . .дві вперті гори. . .в мене вже немає думок, за стільки років я їх розчинила в собі і це частина мене.


Про серце

Так буває що серце і розум інколи ворогують…Серце говорить одне, розум інше… а хто правий важко сказати, різні ситуації бувають. Але серце потрібно слухати завжди…внутрішній голос він ніколи не обманює, просто інколи ми не хочемо це чути, або не хочемо вірити в почуте. Є купа інших зовнішніх факторів, до яких простіше прислухатись: «так буде краще», «буду як усі»… та без серця діло плохо. Дуже часто бувало, що я намагалася придавити волання серця, волання про кохання, а часто і про некохання, і часто мені це вдавалося…Чи стало краще, чи гірше? Ніяк. Час не можливо повернути і пораду на майбутнє не дуже дасиш ні собі, ні комусь.  Щоразу щось нове та інше. Думки ці навіяла книжка…і я зрозуміла, що варто все прощупувати серцем, і слухати його, хоча розум я не відключаю…


Пророчі пісні

По радіо лунає Бумбокс – Квіти в волоссі…і одразу згадалося все, що мене пов’язує з цією піснею, своя історія в житті. Є такі пророчі пісні, які чомусь хочеться слухати, хоч розумієш, що ними можна накликати біду. В мене тоді був синій сіменс і лише дві-три пісні, які крутилися нон-стоп… Накликала біду?)) Хто зна… Це ж сумна пісня…історія також сумна.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.


Перше кохання

Чомусь сьогодні згадала перше кохання…Якось все так кумедно тепер виглядає…А тоді! Я сподобалася хлопчику…(і що ж там було подобатись?) цілуватись не вміла, залицятись не вміла…Але були вечори під зорями, якісь довгі розмови…а потім поцілунки…А пізніше він мене “вивів в люди”  познайомити з друзяками…І найкращий! друг сказав, шо мене в нього “відіб”є” …Таке дивне усе те було, а я була маленька і дика)) А ще були листи…писали один одному…і короткі дзвінки (мобілок ще не було, а домашній телефон прослуховувався..)

…а розійшлися ще банальніше. Я підійшла до нього на дискотеці, а він мовчить…вопше мовчить …здається він був тоді трохи “не в собі”…та де ж мені було тоді знати, що таке буває! Серце розбите! Душа не на місці! Вірші аж почались писатись…і ми так і не заговорили…голови один від одного відвертали…Муки душевні були страшенні! А через рік знову помирились…здається тоді вже я була “не в собі”)) і, звичайно, розійшлись потім…і ще листи довго приходили і дзвінки..

П.С. А найкращий друг таки мене “відбив”…))


про дружбу…різні її види

Завжди так складалося, що в мене було багато друзів-хлопців. Та й зараз є, нічого особистого, тільки дружба…але так стається, що така дружба не тривка, ніби і міцна, і все гаразд. Але потім друзі-хлопці кудись зникають. Звичайно в них появляються інші дівчата, це нормально і природньо. Мабуть, тому я підтримую думку, що між чоловіком та жінкою дружби не існує. Проте, думаю, що дружба між жінками таки існує. В мене є пару подруг,які пережили зі мною усіх моїх кавалерів, а я їхніх. Скільки сліз було пролито! а скільки кісток перемито! Подруг зовсім не багато, але вони завжди мене підтримують і я рада,що вони вміють сказати прямо, що думають про мене і змовчати про людей, які поряд зі мною. Все погане і так само вспливає.

Щодо дружби між чоловіком та жінкою, то вона існує лише о дній формі – подружжя. 

І ще пару слів про чоловічу дружбу, вона і справді найміцніша…до пори,до часу…поки на арені не появляється жінка. Та чоловіки, на відміну від жінок, таке швидко забувають, головне ж для них боротьба,а не трофей!