Category Archives: настрій сьогодні

така осінь, такі метелики…

така осінь, що метелики відвалюються від стіни…
така осінь, що приклеюю метеликів до стіни…
така осінь, такі метелики…
метелики

Advertisements

Сонце

Дивне небо за вікном
гаряче сонце і холодні хмари
що разом творять неймовірні барви
сідає сонце
неохоче котися донизу
небо малює йому картини
щомиті різні, щохвилини
розповідає, що сталося за день
танцює, співає, легеньким бризом спокушає
сміється сонце, загорається все дужче
червоніє
шаріється
купається у травах

останні промені
обійми
і прощання
було і вже немає
лиш відблиски
лиш фарби
лиш бажання. . .


він спить. я малюю

він спить. я малюю.
він говорить. я мрію.
він сміється. я дурію.
він слухає. багато.
я малюю. по ночах.
він спить. я сміюся.
він споглядає. я говорю.
він не малює. я рада.
він читає. я сплю.
він серйозний. я слухаю.
він спить. по ночах.
я говорю. до себе.
він спить. багато.
він чекає? не знаю.
він не спить. я їду.
він зустрічає. я повертаюся.

він спить.
я малюю нігті.


прерогативи

У кожного свої прерогативи. Я шукаю свої. Є ще цінності, але це інше. І щодня щось прерогативне, а щось ні. Я помиляюся, часто. Але я вчуся. Але головне це внутрішнє відчуття себе. Я відчуваю себе. Я відчуваю себе щасливою.

 

 

 

Прерогати́ва (лат. praerogativa — переважне право) — перевага, виключне право, що може належати державним, партійним, громадським органам і організаціям, а також окремим особам в якій-небудь галузі або з певних питань.


Така пора

Гарно так, по осінньому. І так само по осінньому одиноко. Я це вибрала
сама, чи воно мене вибрало? Я знаю, що коли все налагодиться, тоді і
щось з’явиться, коли все перебориться, перемелиться. Це чарівна пора, листя жовтіє і
опадає…головне не попасти під гіпноз [листя] і не впасти, а
залишитися. Просто така пора, не все ж одразу. Ні, це не сум, це чисті
і незагіпнотизовані думки. Дуже шумно в місті і дуже тихо в мені, і
від того такий контраст…


Постой, пусть закат тебе ляжет на плечи…

Постой, пусть закат тебе ляжет на плечи
Я ещё не дышал, я ещё не дослушал твой смех.
Постой, ты можешь спугнуть этот вечер
И мы потеряем друг друга во тьме.

Мы закрыли глаза и далёкий придумали остров
Мы придумали ветер и себе имена
И не знаем пока, кто из нас на рассвете
Станет ждать, чтоб скорее укрыла волна…

Этот остров, где всё не так,
Как когда-то казалось нам.
Этот остров, где каждый шаг
Словно колокол бьёт в небесах.

Постой, пусть закат тебе ляжет на плечи
Я ещё не дышал, я ещё не дышал так легко
Постой, за тебя всё сделает ветер
Он стирает следы наших ног, засыпает песком…

Этот остров, где всё не так,
Как когда-то казалось нам.
Этот остров, где каждый шаг
Словно колокол бьёт в небесах.


Сьогодні

Сьогодні було купа думок, реплік, роздумів. Про різне. Про батьків, які комплекси вони в нас самі ж породжують, про те, як самі ж роблять нас хворими та нещасними, про. . .та хіба це важливо, якщо ввечері все одно дзвоню до мами і плануєм вихідні на Великдень. якось так плавно мама стала бабусею і цього року вона пече паски, а бабусі вже не такі спритні і пруткі…і я вже не та маленька онука, але ще досі онука, що радує:) А ввечері були думки і злість на те що живу так жалюгідно і чи це варте чогось того подальшого майбутнього? І так гірко було. так погано. І все ж? Не все так погано. Зайшла в квартиру і стало легше. Отже все гаразд.
А вночі думки пропали. Втома? Просто такий період в житті. сьогодні.


Укртвіт. Запоріжжя. Відчуття.

Звітом це не назвеш,це висновки вголос, на рівні внутрішніх
відчуттів, по свіжих слідах.
1.Запоріжжя. Місто проспекту Леніна і все інше також Леніна…
На рахунок мови,то в місті більше дивували
рос.вивіски, реклама, обслуговування, а люди тішились почувши, на їхню
думку чисту мову, говорили, як могли, тобто майже українською. Дивують ті, що можуть говорити укр., але говорять рос.? Мода? Мабуть. Архітектура міста сподобалать,- сталінс.ампір. В міста є класні перспективи для сучасної архіуектури, їз правильним підходом вона може освіжити ну дуже вже радянське місто. І хоча в мені все
протестує проти памятника Леніну, думаю не варто його нищити. На ньому зав`язане вся композиція міста. А чи приносить це місту
щастя…побачим. Щоб зрозуміти своє місто, варто інколи поїхати
кудись далеко.
2. Поїзд. Люблю їхати кудись. Переконалась 19год в поїзді це фігня:) Якщо є компанія то цей час ділиться на двоє.
3.Тві-друзі далекі і близькі вони є, і заради них я і їхала, думаю саме вони і будуть це читати:) Так що я вас цьомаю ы обнымаю!)) Вони щирі, хоч і із своїми мотивами, вони добрі, на скільки ім позволяє внутрішнє я…і що цікаво, мої галужнетівські мають якіснокращі відмінності, і саме від них я набралась енергетики, яку везу і собою, і яка буде допомагати мені поки не вичерпається.
4.Хортиця. Нажаль я не відчу4а тієї енергетики козацького начала. Немає. Хоча думаю це можна відродити, відновити. Права рука Сірка в допомогу.))
4.Укртвіт в загальному для мене вдався, як висновки, досвід, спілкування,зоровий контакт.


Тижневі думки

Вечір п”тниці диктує певні підсумки за тиждень…Якийсь вибухово негативний тиждень, і як почався так і тривав.Мабуть, це все таки весняне загострення, всім важко, всі взриваються один на одного. І я не виняток, я також взривалася, хоча мене і переповнюють весняні настрої і направляють на шось …на щось. Така купа думок, а поділитись то і нема з ким, хоч бери і йди до сповіді… Важко самій розкласти все на полички, як в житті, так і в голові.


Інший світ

…інколи потрапивши в інший світ, там так гарно. Але він не мій, мій не такий сучасний та милий, але рідний. Мені у моєму затишно, саме так як є, з речами без своїх постійних місць? Та чи є щось постійніше чим непостійність? Там гарно, але це лише весна і лише вона, зводить з розуму…ароматами свіжими, почуттями ніжними, поглядами розкішними, посмішками хитрими…але це ілюзія. Це пройде. А що залишеться? Пару рядків у щоденнику…