Category Archives: про суспільне

0,5 без мереж

Пів місяця без соц.мереж. Здавалося б не така вже й важлива подія. . .і все ж. Починаю сумувати за чимось… Хочу усвідомити хоча б для себе за чим? Можливо це і буде відповідь на питання чим так чіпляють ці мережива соціальні? І розумію що бракує мені цієї важливості соціальної, цих лайків і відгуків і твітів опівнічних. І розумію, що все це часто пустоцвіт і омана. Та серед того всього є краплі щирості від людей, які мене тримають і сторінки цих не багатьох я переглядаю, щоб там не було. . . але є ще інша сторона . . .що можливо і моя сторінка важлива комусь

Загалом все чудово. Побачимся. Скоро.

Advertisements

Жінки і жінки.

О ці чоловіки! Завжди їм важко розгадати жінок…так і живемо все життя. Чомусь вважають усіх нас ненависними стервами на рахунок одна одної, хоча… Але ні! Повірте, не завжди! Ми любимо інших жінок, ми їх розуміємо і співчуваємо, правда допомогти не можемо, коли в цьому винні ви – чоловіки.  Конкурентки? Так, звичайно. А ви хіба ні? Та найдивніше, що вважаєте ви,  у своїй більшості, що право захоплюватися жінками належить лише вам і все! Наївні… Попри всі наші конкуруючі сторони, ми також любимо красу цю, завше ідеальну! Жінка це неймовірні створіння нашого світу. Кожна. Ми це помічаємо, аналізуємо, порівнюємо, завидуємо, але також захоплюємося і фанатіємо!  Мабуть від того, що розуміємо кожну з них, прекрасних. Як для порівняння «прийшли», чи то «приїхали» мені машини…У вас, наприклад,  є машина, але на інші ви також задивляєтеся? Наші тіла також машини…Ми їх тюнінгуємо і підтягуємо, ми також старіємо, як вони.  Продати можемо, гірше з купити нові. Нові колеса для нас – це святе=) Зимова резина…на підборах! 🙂

Кожна з нас хоче чути, відчувати і знати, що вона найкраща для когось єдиного. Та цього нашому світу мало! Це ж саме потрібно показати усім навколишнім, я би навіть сказала, що суспільство цього просто вимагає: «Докажи, що ти така!» І від того виникає купа шуму і галасу: «Я кохана!», «Я красива!», «Я мама!», «Я … »!  І здається мені, що саме цим і займаються жінки все своє життя, і ще встигають бути і красивими, і коханими, і мамами, і …

Важко розгадати жінок? А варто? Насолоджуйтесь!


Про тусінг

І мають же люди час і бажання пів ночі їздити і шукати пригоди…для мене це просто переосмислення часопроведення, бо найчастіше я не маю часу щоб виспатись…і можливо я не завжди працюю, інколи це робота для душі, для друзів… Але щоб тусити всю ніч просто так, бо так має бути? Щоб пити весь набір алкоголю, бо так модно, а не тому, що він смакує… здоров’я вже не те, та й нічого цікавого в цьому не бачу…Якщо тусити, то вже з якимось кайфом, але коли хочеться. Запитують, де я буду справляти Новий рік? Вдома? О_о а чому ні? обозе невже я стала якась одомашнена і не цікава?!:-) Але я люблю веселитись, люблю танцювати…та не на цих диких дискотеках, де музика (якщо це так можна назвати) гримить і оглушує, купа диму і незрозумілих осіб…я люблю алкоголь, але у вірному місці, потребі і правильній дозі…я люблю хорошу компанію, в якій весело і невимушено. Може я просто виросла, а з вигляду і не скажеш..?


Як відмазатись від сексу?

…і вже бачу в очах застигше питання: “Зачееем??” 😎

Але (от завжди це з цього слова починається) розумієте, любі мої, нізя з усіма це робити! Є категорія людей з якими можна дружити, працювати, втіхаря…, але НЕ можна чіпати! Тому що правило “ти красіва + я красівий = давай а-та-та” не підходить для усіх. Дружба, отже дружба, колеги, отже колеги. І тому є пару варіантів (провірених:-)), які можуть спрацювати в цій спокусі:

1. їхати додому, а не до когось – “дивитись марки”
2. зробити все, щоб не знайти місця “де”
3. говорити, говорити, говорити…
4. відбиватись, але не переборщити з цим…
5. “тримати оборону” аж до ранку!
5. піддатися.

А якщо серйозно, то це кожного особиста справа, але! дівчата – думайте головою, хлопці – зваблюйте уміло! (ч екаю ваших порад…)


Про художника

Художник повинен бути трохи бідний, трохи голодний, трохи трагічний і найкращий варіант – трохи мертвий.

Багатому художнику захочеться мандрувати, тратити гроші і ніяких картин ви від нього не дочекаєтесь. Ситий художник буде валятись на канапі, обдумувати нові ідеї, мріяти…спати. Щасливий порине у щастя з головою, там добре, там не до картин…ну а живий, може намалювати кращу картину, ніж у вас вже є на стіні 🙂


Якщо я худа, то ти …

Мене просто достали ці фрази: ой
яка ти худа!  Ти така худа!  Ти тонка! І враження, що я стаждаю анорексією, і тащусь від цього. В таких випадках я глибок вдихаю і кажу:

-окей, що порадиш? Як набрати вагу!?
-їж більше (хто мене знає, той і добре знає мій дуже норм. апетит)
-пробувала, не помагає. . .що ще?

І все, аргументи закінчились. І продовжується: ти така худа!бла бла бла. . . І при чому це говорять подруги, мама, бабці. . .ну якби ж вони не знали всієї нашої родини “гончих” худих і стунких від малого до старого, але це святе . . .Ніхто ж не скаже: ти така жирна! Це ж не гарно, правда?  Це ж людину образити може. Вона ж не винна, що схильна до повноти (і знаючи про це ніфіга не робить з собою)!  Так я струнка,  і через пару років я буду нормальна, і в 40-50 років буду носити приталені костюмчики і платтячка. А ви?

А ше в мене груди не вражають розмірами і я не комплексую, бо зрозуміла, що це мені дано генетично і
нема чо встидатись, бо ще мені генетично передалось трохи розуму і ще трохи гумору та інших більш корисних штук. Так шо спасає паралон:-D
Розумію розчарування хлопців, але ж блін! ви приблизно уявляєте, що там під одягом сховано, а от ми (дівчата) взагалі не знаємо, що у вас. . .там:-D Але нічо, прийде пляжний сезон і все скрите стане явним!))

Комплекси в мене були в школі, коли дівчата почали носити ліфчики, а мені мама і не збиралась його купляти. Нічо я це переборола (батьки дівчаток зверніть на них увагу,вони швидко дорослішають) хоча нашо він тоді був?:-)
Наші люди (а баби особливо) вміють гарно знаходити в чижих людях недоліки, небачачи своїх фегур в дзеркалі. Будьте собою і нехай ваша вага, не шкодить вашому здоров’ю 😉


Тонка грань

Десь між гордістю і бажанням існує тонка грань, яка все вирішує. Сотні думок, переконаннь і виховань зазнають фіаско, коли натпрапляють на цю грань. Кожен сам вибирає, що він може переступити, на що закрити очі, чого ніби не бачити, хоча чітко це розуміти. Кожен сам створює собі правила і умови, коли він їх може порушити. Загальні правила існують, щоб їх виставляти на загал, їхнє загальне виконання під внутрішній бунт та супротив, але у кожного свої правила.І в мене існують правила, і я їх успішно порушую, натрапляючи на свої гострі грані.


У великому місті краще сховати душу

Що краще маленьке місто чи велике? Де краще жити, працювати, створювати сім’ю? Мабуть, людям з великих міст не приходить це питання в голову.А от дітям провінції є що порівняти. Звичайно є багато нюансів. Наприклад є професії з якими важко знайти роботу в містечках, або навпаки.
У великих містах більше можливостей для реалізації себе і водночас потрібно витрачати години на транспорт, шопінг і всяке інше. в маленькому місті ти не тратиш на це час,але часто немає куди себе подіти. І населення цих міст відрізняється, і що не говоріть, люди великих міст цинічніші і голодніші, більше руху, менше щирості. Та найгірше що і там, і там можна бути одинокими і найкраще, що і там і там є можливість бути щасливим.


Укртвіт. Запоріжжя. Відчуття.

Звітом це не назвеш,це висновки вголос, на рівні внутрішніх
відчуттів, по свіжих слідах.
1.Запоріжжя. Місто проспекту Леніна і все інше також Леніна…
На рахунок мови,то в місті більше дивували
рос.вивіски, реклама, обслуговування, а люди тішились почувши, на їхню
думку чисту мову, говорили, як могли, тобто майже українською. Дивують ті, що можуть говорити укр., але говорять рос.? Мода? Мабуть. Архітектура міста сподобалать,- сталінс.ампір. В міста є класні перспективи для сучасної архіуектури, їз правильним підходом вона може освіжити ну дуже вже радянське місто. І хоча в мені все
протестує проти памятника Леніну, думаю не варто його нищити. На ньому зав`язане вся композиція міста. А чи приносить це місту
щастя…побачим. Щоб зрозуміти своє місто, варто інколи поїхати
кудись далеко.
2. Поїзд. Люблю їхати кудись. Переконалась 19год в поїзді це фігня:) Якщо є компанія то цей час ділиться на двоє.
3.Тві-друзі далекі і близькі вони є, і заради них я і їхала, думаю саме вони і будуть це читати:) Так що я вас цьомаю ы обнымаю!)) Вони щирі, хоч і із своїми мотивами, вони добрі, на скільки ім позволяє внутрішнє я…і що цікаво, мої галужнетівські мають якіснокращі відмінності, і саме від них я набралась енергетики, яку везу і собою, і яка буде допомагати мені поки не вичерпається.
4.Хортиця. Нажаль я не відчу4а тієї енергетики козацького начала. Немає. Хоча думаю це можна відродити, відновити. Права рука Сірка в допомогу.))
4.Укртвіт в загальному для мене вдався, як висновки, досвід, спілкування,зоровий контакт.


Відхилення чи норма?

часто говоримо: “це не нормально!” “це якесь відхилення!!” так ніби ми просто ідеали норми…а що справді в нашому світі є нормальним і не є відхиленням? це така тонка грань, яка кожного століття стирається все більше, і більше…і те, що зараз нормальне – в минулому могло бути взагалі аномалією! як часто люди, в яких не все впорядку з тим, що мало б бути нормою, строрюють аномальні речі,які стають ідеалом саме того часу…і як часто цілком нормальні люди не залишають після себе ані сліду…так кому належить цей світ? все так швидко гібридизується і перероджується …