Category Archives: стан

Зранку дощ, похмуре небо важкотисне на пітьму

Зранку дощ, похмуре небо важко
тисне на пітьму,
Спляче місто хворобливо
прокидається від сну,
У квартирну порожнечу по стіні
вповзає день, Номерами телефонів з
розмальованих шпалер. Кілька днів, останнім часом, прилітає
дивний птах,
Прилітає на світанку та чекає у
пітьмах,
Чорним оком нерухомо він
вдивляється крізь скло, З підвіконня, мов комаху, розглядає
у вікно.

Приспів:
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч знов.
Від похмурого птаха ховаюсь я
знов і знов. Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч,
Я чекаю на ніч знов.
Я від клятого птаха ховаюся знов і
знов. Знову дощ, осінній вітер, відірвав
останній лист.
Дивний птах на підвіконні знов
сидить, мов вартовий,
Він рахує кожний подих, помічає
кожен рух, Він вичікує терпляче, мов у засідці
павук.
Приспів
Виконавець: Вій
Слова і музика: Дмитро Добрий-Вечір

Advertisements

Інший світ

…інколи потрапивши в інший світ, там так гарно. Але він не мій, мій не такий сучасний та милий, але рідний. Мені у моєму затишно, саме так як є, з речами без своїх постійних місць? Та чи є щось постійніше чим непостійність? Там гарно, але це лише весна і лише вона, зводить з розуму…ароматами свіжими, почуттями ніжними, поглядами розкішними, посмішками хитрими…але це ілюзія. Це пройде. А що залишеться? Пару рядків у щоденнику…


Скоріше б весна!

Кожного року одне і те ж – моя сутність просить скорішого приходу весни…Повне виснаження організму, вичерпання ресурсів на обігрів та насичення організму, даються в знаки…маленький весняний вампірчик чекає першого сонця, водяних рік і перших квітів – це своєрідна перемога! кожного року весна приносить чудо народження…І щороку я цей процес намагаюсь відтягнути, але пізно. Почалося)) і ніби все добре, скоро прийде весна…але найгірше що енергія закінчується – хочеться творити, а не можеш. Наприклад осіння депресія це коли можеш, а не хочеш..це також вимучує зсередини, але то інше…тут є хоча б надія..на тепло.