Category Archives: такі люди

Щирість

Переварюю в голові НЕЩИРІСТЬ людей.
Чи варто чіплятися за щирість,
якщо весь світ – театр?
Чи варто осуджувати чиюсь гру?
Чи варто вірити і вестися. . .
Чи варте це емоцій і відданості,
якщо це лише маски
і ми це розуміємо?
І в будь-якому випадку я знайду
виправдання людям
бо кращих сторін більше,
як сонячних щасливих днів. . .
В будь-якому випадку я
ціную свою щирість
бо інколи це єдиний мій козир
не дивлячись, на безліч моїх сторін.

Advertisements

Узагальнення дня 23-го:

Узагальнення дня:

  • Інколи варто сходити щось почути, щоб зрозуміти: “Блін! Це ж те, що я і думала!!” Просто для підтвердження своїх думок.
  • З часом можна не зрозуміти себе і своїх вчинків, але зрозуміти вчинки інших.
  • Важко бути другом. Не знаєш, яку позицію вибрати: підтримувати чи стримувати.
  • Інколи людина навіть не знає, яку важливу роль вона зіграла у твоєму житті. Доля з-води-ть (і роз-води-ть) не просто так.
  • А ще буває, що важко вимовити слова, коли гордість розпира.
  • Алкоголь це міф. Без нього добре.
  • Любов зла.
  • Дружба існує.

Жінки і жінки.

О ці чоловіки! Завжди їм важко розгадати жінок…так і живемо все життя. Чомусь вважають усіх нас ненависними стервами на рахунок одна одної, хоча… Але ні! Повірте, не завжди! Ми любимо інших жінок, ми їх розуміємо і співчуваємо, правда допомогти не можемо, коли в цьому винні ви – чоловіки.  Конкурентки? Так, звичайно. А ви хіба ні? Та найдивніше, що вважаєте ви,  у своїй більшості, що право захоплюватися жінками належить лише вам і все! Наївні… Попри всі наші конкуруючі сторони, ми також любимо красу цю, завше ідеальну! Жінка це неймовірні створіння нашого світу. Кожна. Ми це помічаємо, аналізуємо, порівнюємо, завидуємо, але також захоплюємося і фанатіємо!  Мабуть від того, що розуміємо кожну з них, прекрасних. Як для порівняння «прийшли», чи то «приїхали» мені машини…У вас, наприклад,  є машина, але на інші ви також задивляєтеся? Наші тіла також машини…Ми їх тюнінгуємо і підтягуємо, ми також старіємо, як вони.  Продати можемо, гірше з купити нові. Нові колеса для нас – це святе=) Зимова резина…на підборах! 🙂

Кожна з нас хоче чути, відчувати і знати, що вона найкраща для когось єдиного. Та цього нашому світу мало! Це ж саме потрібно показати усім навколишнім, я би навіть сказала, що суспільство цього просто вимагає: «Докажи, що ти така!» І від того виникає купа шуму і галасу: «Я кохана!», «Я красива!», «Я мама!», «Я … »!  І здається мені, що саме цим і займаються жінки все своє життя, і ще встигають бути і красивими, і коханими, і мамами, і …

Важко розгадати жінок? А варто? Насолоджуйтесь!


Що приніс новий рік

Дуже цікаві усвідомлення приніс новий рік. Якось все постало в зовсім іншому світлі і тепер дуже важко відновити віру у кращі сторони людей, а я то ще з тих вірувальників. Можливо з часом я змирюся, що вони такі, та це було для мене трохи таким ударом. Можливо з часом я навчуся жити і не думати, що думають вони про мене. Не вкладається мені в голову, навіщо так глибоко лізти в моє життя, ритись там… що там шукати? Люди цікаві, я розумію. Але цікаві люди запитують “на пряму” і зазвичай я розказую…більше не буду. Я більше не вірю.


Про тусінг

І мають же люди час і бажання пів ночі їздити і шукати пригоди…для мене це просто переосмислення часопроведення, бо найчастіше я не маю часу щоб виспатись…і можливо я не завжди працюю, інколи це робота для душі, для друзів… Але щоб тусити всю ніч просто так, бо так має бути? Щоб пити весь набір алкоголю, бо так модно, а не тому, що він смакує… здоров’я вже не те, та й нічого цікавого в цьому не бачу…Якщо тусити, то вже з якимось кайфом, але коли хочеться. Запитують, де я буду справляти Новий рік? Вдома? О_о а чому ні? обозе невже я стала якась одомашнена і не цікава?!:-) Але я люблю веселитись, люблю танцювати…та не на цих диких дискотеках, де музика (якщо це так можна назвати) гримить і оглушує, купа диму і незрозумілих осіб…я люблю алкоголь, але у вірному місці, потребі і правильній дозі…я люблю хорошу компанію, в якій весело і невимушено. Може я просто виросла, а з вигляду і не скажеш..?


Віра у

Ну чому люди так щиро вірять у все найкраще, що ще буде? Чому так швидко забувають все те погане, що було? Де логіка? Де розумні межі? Де інстинкт самозбереження? Мала дитина коли обпечеться, то більше не лізе до того, що пече! Чому дорослі знову і знову лізуть? Яка ціна цьому усьому? Ейфорія, кайф, почуття…невже ці хвилини усього цього варті..? Кажуть, що колись що завершується, потрібно половину того часу що воно тривало, щоб пережити це. Отже 50% ми кайфуємо 25% – страждаємо і 25% нам все одно, або менше, або більше…або ніколи не все одно, або завди все одно.Навіщо віримо в граблі? Слухаємо серця? І що доброго воно порадило? Будуєш-будуєш і не помічаєш, як руйнуєш все – вічний двигун.


Якщо я худа, то ти …

Мене просто достали ці фрази: ой
яка ти худа!  Ти така худа!  Ти тонка! І враження, що я стаждаю анорексією, і тащусь від цього. В таких випадках я глибок вдихаю і кажу:

-окей, що порадиш? Як набрати вагу!?
-їж більше (хто мене знає, той і добре знає мій дуже норм. апетит)
-пробувала, не помагає. . .що ще?

І все, аргументи закінчились. І продовжується: ти така худа!бла бла бла. . . І при чому це говорять подруги, мама, бабці. . .ну якби ж вони не знали всієї нашої родини “гончих” худих і стунких від малого до старого, але це святе . . .Ніхто ж не скаже: ти така жирна! Це ж не гарно, правда?  Це ж людину образити може. Вона ж не винна, що схильна до повноти (і знаючи про це ніфіга не робить з собою)!  Так я струнка,  і через пару років я буду нормальна, і в 40-50 років буду носити приталені костюмчики і платтячка. А ви?

А ше в мене груди не вражають розмірами і я не комплексую, бо зрозуміла, що це мені дано генетично і
нема чо встидатись, бо ще мені генетично передалось трохи розуму і ще трохи гумору та інших більш корисних штук. Так шо спасає паралон:-D
Розумію розчарування хлопців, але ж блін! ви приблизно уявляєте, що там під одягом сховано, а от ми (дівчата) взагалі не знаємо, що у вас. . .там:-D Але нічо, прийде пляжний сезон і все скрите стане явним!))

Комплекси в мене були в школі, коли дівчата почали носити ліфчики, а мені мама і не збиралась його купляти. Нічо я це переборола (батьки дівчаток зверніть на них увагу,вони швидко дорослішають) хоча нашо він тоді був?:-)
Наші люди (а баби особливо) вміють гарно знаходити в чижих людях недоліки, небачачи своїх фегур в дзеркалі. Будьте собою і нехай ваша вага, не шкодить вашому здоров’ю 😉


Заздрість

Дуже часто відчуваю, що мені заздрять і мене це зовсім не тішить, а а пригнічує..Бо заздрити особливо немає чому..І якби ці люди були набагато нещасніші від мене, а то найчастіше це люди, які набагато в кращому становищі, ніж я. Але чомусь вони цього не помічають, і замість того, щоб потішитись за якісь мої невеликі успіхи, я лише відчуваю тихе шипіння в спину. А це означає, що вони посилають мені купи негативної енергії, і хоч я стараюся її відбити від себе, все ж думаю, вона таки мені шкодить в чомусь. Та найгірше те, що заздрісників їх заздрість виїдає з середини, не дає спати, спокійно жити…і кому гірше стає? І ця хвороба хронічна, на жаль. Я також заздрю ( я така ж грішна людини) але стараюсь відігнати ці думки, або на противагу чужим достаткам, чи досягненням покласти щось значно цінніше – здоров’я рідних, мир в сім’ї, усякі гаразди. Дуже легко рахуються чужі гроші, квартири, машини, і зовсім не помічаються свої багатства.


Тонка грань

Десь між гордістю і бажанням існує тонка грань, яка все вирішує. Сотні думок, переконаннь і виховань зазнають фіаско, коли натпрапляють на цю грань. Кожен сам вибирає, що він може переступити, на що закрити очі, чого ніби не бачити, хоча чітко це розуміти. Кожен сам створює собі правила і умови, коли він їх може порушити. Загальні правила існують, щоб їх виставляти на загал, їхнє загальне виконання під внутрішній бунт та супротив, але у кожного свої правила.І в мене існують правила, і я їх успішно порушую, натрапляючи на свої гострі грані.


Відхилення чи норма?

часто говоримо: “це не нормально!” “це якесь відхилення!!” так ніби ми просто ідеали норми…а що справді в нашому світі є нормальним і не є відхиленням? це така тонка грань, яка кожного століття стирається все більше, і більше…і те, що зараз нормальне – в минулому могло бути взагалі аномалією! як часто люди, в яких не все впорядку з тим, що мало б бути нормою, строрюють аномальні речі,які стають ідеалом саме того часу…і як часто цілком нормальні люди не залишають після себе ані сліду…так кому належить цей світ? все так швидко гібридизується і перероджується …