Category Archives: такі люди

Хто є хто

Цей рік показав мені хто є хто. І в багатьох людях я все таки помилилась. І багато ніби є друзів, але Новий рік я зустрічала з двома найкращими…і не дивно..вони мене підтримували протягом року, переживали і берегли мої секрети (їх є достатньо). Не варто забувати, хто є хто і не варто сліпо вірити, що ти комусь потрібен крім жменьки найближчих…Але я не розчаровуюсь. Я і далі буду дарувати усім позитив і посмішку.Просто є деякі висновки життєві.

Advertisements

Сумно-сумно…

Ввечері стає безмежно сумно…та людина зазвичай сама плодить цей сум в собі, підтримує його усім можливим,  як підтримують вічний вогонь… Перше –  це думки, чим сумніші і безнайдійніші, тим краще…бажано побільше жалю до себе… друге –  це музика, сумна щоб і із зрозумілим текстом,  і бажано щоб можна було одіти слова пісні на себе, і щоб по фігурі було – трагічно… третє, це щоб ніхто не порушував цей стан, ато прийде хто, почне розказувати щось веселе і все пропало…І цей стан можна розтянути максимально на всю ніч. Ще можна поплакати…Написати такий сумний пост, як все погано….

…але от халепа! Зранку все зникає. Зранку ми настільки спішимо почати день, що згадуємо про цей сум десь після обіду, посміхаємося і думаємо “І чого то було не спати?” Чи не так?

Висновок: краще одразу лягти спати! Ранок вечора мудріший 🙂

Не сумуйте! і я не буду…


Перше кохання

Чомусь сьогодні згадала перше кохання…Якось все так кумедно тепер виглядає…А тоді! Я сподобалася хлопчику…(і що ж там було подобатись?) цілуватись не вміла, залицятись не вміла…Але були вечори під зорями, якісь довгі розмови…а потім поцілунки…А пізніше він мене “вивів в люди”  познайомити з друзяками…І найкращий! друг сказав, шо мене в нього “відіб”є” …Таке дивне усе те було, а я була маленька і дика)) А ще були листи…писали один одному…і короткі дзвінки (мобілок ще не було, а домашній телефон прослуховувався..)

…а розійшлися ще банальніше. Я підійшла до нього на дискотеці, а він мовчить…вопше мовчить …здається він був тоді трохи “не в собі”…та де ж мені було тоді знати, що таке буває! Серце розбите! Душа не на місці! Вірші аж почались писатись…і ми так і не заговорили…голови один від одного відвертали…Муки душевні були страшенні! А через рік знову помирились…здається тоді вже я була “не в собі”)) і, звичайно, розійшлись потім…і ще листи довго приходили і дзвінки..

П.С. А найкращий друг таки мене “відбив”…))


ролі

Знаєте наше життя це справді театр…Ми лише граємо потрібну роль…вдома ми “діти” – “дочка” “син”…на роботі “працівник” “шеф” ми поводимся саме так, а не інакше, у кожного своя розписана роль…ми ніколи не будемо розмовляти з батьками, як з друзями,а з колегами по роботі,як з родичами…Самі стаємо батьками і вже граємо роль батьків…Вчимо говорити дітей “мама” “тата” шоб вжитись у роль,а діти вони також добре вміють грати свою роль,як і з ким себе поводити… І ось серед усіх цих ролей десь є справжні ми, але де? і хто саме справжній? з ким ми не граємо? це важко зрозуміти…


про дружбу…різні її види

Завжди так складалося, що в мене було багато друзів-хлопців. Та й зараз є, нічого особистого, тільки дружба…але так стається, що така дружба не тривка, ніби і міцна, і все гаразд. Але потім друзі-хлопці кудись зникають. Звичайно в них появляються інші дівчата, це нормально і природньо. Мабуть, тому я підтримую думку, що між чоловіком та жінкою дружби не існує. Проте, думаю, що дружба між жінками таки існує. В мене є пару подруг,які пережили зі мною усіх моїх кавалерів, а я їхніх. Скільки сліз було пролито! а скільки кісток перемито! Подруг зовсім не багато, але вони завжди мене підтримують і я рада,що вони вміють сказати прямо, що думають про мене і змовчати про людей, які поряд зі мною. Все погане і так само вспливає.

Щодо дружби між чоловіком та жінкою, то вона існує лише о дній формі – подружжя. 

І ще пару слів про чоловічу дружбу, вона і справді найміцніша…до пори,до часу…поки на арені не появляється жінка. Та чоловіки, на відміну від жінок, таке швидко забувають, головне ж для них боротьба,а не трофей!


…як можна такими бути?

О, знаєте таку фразу “…я не розумію, як такою (таким) можна бути!” а я от на свою біду розумію…ну такі вже люди, у всіх різні характери, різне виховання, різне середовище…я завжди стараюсь це пробачати людям, змовчати і не йти на конфлікт. Так я розумію.що від цього тільки я і страждаю найчастіше, але розуміючи від чого вони такі є, я також добре розумію їхні найслабші місця: кого можна зацепити критикою, кого пару словами, кому на який мозіль стати …але не роблю цього. мені хватає знати. я не прощупую слабкі місця,ні-ні,навіщо, вони ж і так не зміняться, навіщо…але мені їх жаль. чому жаль? тому що їм же важко жити з такими характерами, а мені важко жити з моїм розумінням.


чорне та біле

числа…числа…числа…кругом одні числа…вони мене переслідують? але ж вони всюди? мабуть я не нормальна…
музика на весь звук у вухах…таки не нормальна…
обрАзи вони проходять швидко, їх перекривають позитивні емоції – і ця пройде…просто, за що мене так ненавидіти? я лишня? але ж не чужа ніби…хоча…все відносно…я все розумію, я навіть не ображаюсь, я все розумію. характер. це не зміниш. хоча…всі змінються. і те що сьогодні біле, завтра вже чорне…