Мені приємно сповідувати ту ж віру, що і мої предки. Відчуваю в генах певний потік енергії і сили в, що не повинен перериватися. Можливо в наш (чи мій) час ця віра не є такою сильною. . . Та заради памяті про тих дідів і бабців, що вірили і мріяли про щось краще, якого вони не мали, я буду продовжувати вірити. У слово “віра” вкладаю релігію, що мене вибрала, сімейні принципи, яким вчили батьки і щось більше, що важко передати словами. Коли немає сил, варто уявити, що за спиною стоять десятки прапра-дідусів і прапра-бабусів, спостерігають і легенько посміхаються. . .
В повітрі
Обірвано-вільні
Відчуваю
Волю
Без них. Нехай.
Я забуваю
але пам’ятаю
на віки
питання:навіщо?
Більше повітря
свіжості
інію
і снігу би
Менше снів
м’ятно-солодких
Не приходьте
я більше не бажаю
Десь в пам’яті
диски стираю
шукаю?
знайшла!
В повітрі зміни
Вдихаю
порціями малими
малі ще ми
Втикаю…
Кожного дня в мене одне і те ж…я їду з роботи і за ці пів години планую чуть не все своє життя і завжди купа планів на вечір. Перед очима списки того, що я маю встигнути! Завжди здається, що ось прибіжу і одразу порину в роботу, отак прямо з головою! Але вдома ще є домашня робота, якась мінімальна вечеря. Прибрати б? Нє. І я сідаю за робоче місце і завтикую… Сварюся на себе за ці провтикані хвилино-години прокручування стрічки, обновлення сторінок… Але коли ж тоді відпочивати? Мабуть, зранку в маршрутці на роботу… За роботу!
Де ж той Новий Рік? Але щоб новий та інший…
…майже кінець року
Не знаю, як для вас, а для мене це вже кінець року. І хоча ще можна багато чого встигнути зробити, та найбільше хочеться закінчити розпочаті проекти. Деякі втілення ідей тягнуться роками… і я вже не дивуюся художникам, що малювали картини в такий довгий період, або пів життя. Кінець року, а отже починає блимати лампочка енергії… її все менше. Відпустки як не було, так і не буде, якби і була, я би працювала тільки за іншим робочим місцем. Хоча на календарі осінь, розкисати не буду, як і байдикувати також. Хочеться побачити на стіні листочок з пунктами і щоб там стояли всі галочки…А ще я хочу холоду, бо маю нову шапку.
* * *
Напівголодне
таке холодне
десь в маршрутках
в поїздах
в електричках
рідко в обіймах
все менше часу
все більше сил
хотіти
як в перший день
як в перший раз
пости, що живуть у чернетках…
Є багато речей, які тут не напишеш. Прочитають “не ті” або “саме ті” або не прочитають, бо чужі люди це читають, а “ті” не читають. А може нехай читають? Відправити лінки на потрібні сторінки…І можливо, хтось між рядків побачить себе.Яка логіка це ховати?
2012.02.01
Якось так добре …Спокійно. Гармонійно. Ловлю момент. Це триватиме не довго. “Завжди так не буде” в любому випадку…
2012.05.17
Ниточки. Ними з’єднанні ті що вірять…
2012.11.04
я люблю короткі вірші
а кохання хочу довге
щоб на все життя…
2012.12.27
Люблю числа та дати
Люблю рахувати
Згадувати і гадати
В числах майбутнє вбачати…
2013.04.27
Все перемішалося
Кого у свій простір пускати?
Та все ж..
Краще працювати
Все збулося, що думалося…
2013.06.27
мені потрібне розуміння
себе…
2013.08.28
Непробачення
В нашому єдиному житті дуже важливим є пробачати…бо в іншому випадку “непробачення” прийдеться тягнути за собою все життя. Тягнути і годувати фразами типу: “Я ніколи не пробачу!” постійно це згадувати і повторяти. Але цього ніхто не почує… і буде лише затрачений час, сили, нерви і кілобайти місця для чогось важливішого.
Важливим пробачати є і тому, що життя грає з нами в цікаві ігри. І можливо в наступному моменті ви (чи я) можете зробити так само, як зробили з вами…і хтось буде не пробачати вам.
Нє тягнути за собою лишнього… Лишнє, це шкідливо!
Барви
короткі втіхи
і дотики безцінні
це ніби береш фарби
і малюєш одразу
в усі барви, в усі кольори
і не знаєш, що вийде
та знаєш змішання це
це помішання
це ніби магія!
І знову бажання!
Малювання
Звучання
кохання. . .
Все перемішалося в мені!
Всі барви, всі кольори!
***
вірші не пишуться
думки розбігаються
осінь
зриває листя
нашіптує
зважаючи на мій закоханий стан
думки не свіжішають
світ ідеалізується але
не стає яскравішим
зважаючи на обставини
в голові один і то й же
сценарій
немає відповідей
ні весна, ні літо не дають їх
зима все поміняє
осінь тягне час
така осінь, такі метелики…
така осінь, що метелики відвалюються від стіни…
така осінь, що приклеюю метеликів до стіни…
така осінь, такі метелики…
Ola life 