Tag Archives: минуле

Я не боюсь…

Я не боюсь розчарувань. Розчарування це пошук.
Я боюся не знайти, залишитись байдужою, самотньою і недостатньою.
Я не боюсь людей, я боюсь, що перестануть вірити в мене, в себе і майбуття.
Боюсь, що забудуть єдині і залишуться змінні.
Боюсь, що не хватить в мені запалу і згасну без тління.
І розуміння себе й страхів, це тримає мене, неначе каміння.
Я боюсь, що складуть зброю ті, що добиваються,
що їм не стане сил і любови.
Я ж не боюсь боротьби!
Хоч часто капітолюю і викидаю “білі прапори”,
але здаються вони без бою.
І у моєму полоні не йдуть до кінця, а утікають немов дезертири!
І повертаються з минулих часів, а я вже не я.
Я не боюсь людей…
Я боюся себе і своєї сили, що діє не в ті часи і не туди, і без моєї віри…

Advertisements

Давня історія

Єдиний, хто знає всі мої слабкі місця і сміється прямо мені в лице, і від цього я заливаюся щирим сміхом, а деякими ночами чистими сльозами. Єдиний не сприймає моїх хлопців і говорить: “хватить! Побудь трохи одна!” і пізніше до мене доходить, що говорить “хватить!”, бо найбільша ревність з середини виїдає. Проходять роки. Роки заціпленого мовчання, з моментами тихого страждання, з хвилинами бажання, з найбільшою брехнею для себе для інших. Мости догоріли давно і лише невидимі ниті не рвуться. Єдиний це не прочитає, і так знає. Пару вуглинок надії і головне не дати для іншої тліти, звичайно не горіти. Цій історії купа років, а досі перехоплює мені дух. Задихаюсь.Знову боюсь.


Пророчі пісні

По радіо лунає Бумбокс – Квіти в волоссі…і одразу згадалося все, що мене пов’язує з цією піснею, своя історія в житті. Є такі пророчі пісні, які чомусь хочеться слухати, хоч розумієш, що ними можна накликати біду. В мене тоді був синій сіменс і лише дві-три пісні, які крутилися нон-стоп… Накликала біду?)) Хто зна… Це ж сумна пісня…історія також сумна.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.