Tag Archives: питання

Спішу

Я постійно спішу…і спішу не швидше все зробити, а побільше усього і все одночасно…я роблю купу робіт, думаю над іншими, спілкуюся з людьми і зазвичай це все одночасно. Я дуже часто себе не люблю за це, але розміреності в мені мало. Я не можу спланувати свій тиждень, бо не знаю куди чкурну в цей раз. Я біжу і біжу. Попри свою тендітність маю велику витривалість і це мене часто спасає.  Я своє життя пробігаю і мені цікаво, хто кого наздоганяє. . . Мій день розпочинається вже в темпі  і навіть у сні я кудись їду, кудись не встигаю, кудись біжу, а інколи лечу.  Хоча дивно, що зовні я дуже спокійна людина і зовсім не холерик. Мені дуже імпонують розмірені люди, які все планують і прораховують, я ними захоплююсь! Хоча інколи мій акумулятор розряджається і я лежу, дивлюсь у стелю і нічого не хочу робити, в такі моменти я себе дуже не люблю, сварю себе. Так от…я все думаю чи вірно я так живу, можливо все таки потрібно себе трохи змусити бути більш …якою? Зосередженою над чимось одним? Не розпорошуватись на все і на всіх? Трохи закритись і обдумати все? Розпланувати і чітко йти за планом?  Питання залишається відкритим.

“Мені не хватає самоорганізованості, але від моєї спонтанності і запалу частіше більше користі…”(с)

Advertisements

Питання.Відповідь.

Нічого вічного немає.все минає. на всі питання дані відповіді. І знаю чому, але чи було це того варте? дуже важко коли ще є питання, важко шукати відповіді, але відчуття усіх знайдених відповідей дуже тяжке розумінням своєї нікчемності. є ще одне питання і воно, неначе маленький струмок надії…і насправді і на нього вже дана відповідь, але ще не хочеться в неї вірити і тому ще можна живитись незнанням. Часто питання існує заради свого знаку “?” А відповідь існує ще до нього! Але вірити не хочеться,і насолоджуємся муками незнання (насправді невизнання).
Важливий пошук нових “Чому?” Ще важливішо-вічних, “А якби?” і зовсім очевидних “Що робити?” і думаю цього хватить щоб жити. Поки думаєш, живеш.