Tag Archives: Робота

Фіз-ра

Лягла і подумала:”…зранку на роботу” і одразу ж інша думка:” а як добре що не в політех, або школу…” І попливли думки про школу….Школа це класно! Якщо попався хороший клас, хороші вчителі, керівник…в мене так і було…але ж скільки нервів пішло на ту школу… Урок.Вчителька всіх відмітила і фраза – серце завмирає! очі в книжку, не те що вчитуєш – всмоктуєш головні тези! і бігуча стрічка на лобі: “тільки не я! тільне не сьоогодні! завтра! завтра я все-все вивчу! тільки не…” і твоє прізвище! Ідеш до дошки -“хоч би запитала, те що знаю….я ж щось знаю..” І так майже щодня!Теоретичні предмети то таке, а от фізкультура…ну що може бути легше? Але ж треба два рази в тиждень тащити в школу кросівки і спортивний костюм…Кроси в мене завжди були великі – на пів пакета! а слово “Крос” це, мабуть, найстрашніше слово на фізкультурі…хоча, як виявилося в політесі (а там вміли вийняти душу) крос я бігаю на 5)) Всі шикуються…”нааа праа -вооо” і тут головне не сплужити! І один за одним…як зеки покругу…))

Але фізкультура в школі порівняно із політехом, це ніщо! Гуртожиток.7:30. Мертва тиша. На фізкультуру тільки я йду…всі сплять…Холодно, а інколи ще і темно і тусуєш в парк, вгору по вулиці…поки дійду – вся мокра вже. А потім нас ганяли круче фітнесу)) В теплу пору ше нічого, тоді на вулиці по парку 1 круг біжиш,  2 круги йдеш, біжиш- йдеш-біжиш…а в залі не давали ніякого перепочинку…а вкінці семестру усі нормативи: прес, розтяжка, стрибки в довжину, човниковий біг, присдання на одній нозі, підтягування! І в мене було заслужених 5 майже завжди)) хоча на першому курсі прийшлось таки приплатити 20-ку)) Фізкультура це класно…добре що завтра на роботу…

Advertisements

Робота “на дом”

Знаєте, дома зовсім не робоча атмосфера. Або просто робота не та. Не знаю, але щось явно не то. Я свій великий комп почала обходити, бо він дивиться на мене “голодними” очима і нагадує, що там купа роботи, яку треба доробити…а я не роблю! Якось так виходить що до компа я добираюсь аж о 22:00…і на всьо-про-всьо маю 2 год, якрааз хватає запустити всі Архікади, подумати, заглянути і твітер, застрягнути там і повзти спати! Нє, ну зовсім не робоча атмосфера! Треба зав”язувати з оцею роботою “на дом”!


стихії

…в мені постійно боряться дві стихії…це в мене така професія поеднувати мистецтво та інженерію. але на роботі лише одна суха інженерія та ба навіть просто креслення – лінії та розміри, не завжди цікаво, не завжди весело..тоді мої думки блукають десь серед малюнків…я думаю що я буду наступне малюватичи сворювати, тобто я малюю вже їх але в уяві..щоб щось створити потрібно уявити… чому тоді я не художник? а мені сумно без креслюнків – пару днів дома і я скучаю за роботою..от і як це пояснити? я розриваюся…ось в такій боротьбі я і живу ..хм..одне одного доповнюючи…


шляхи

В одному із журналів читала інтерв”ю з Олегом Скрипкою, і там була така фраза, що кожна людина має два шляхи для життя. Один це такий,як усі – вчитись,знайти роботу,працювати,ходити на роботу,заробляти гроші…а інший це той підсвідомий, ті мрії про які кожен думає,чим би зайнявся якби не робота…співав би, танцював, малював картини,створив свій бізнес, але…Але у кожного є своє “але” і ця підсвідома думка-мрія залишаєть у голові…

Так от в моїй голові також ідуть мітинги та протести…є два там шляхи – диктатура роботи (як казала мама: а ти як думала,це робота!) або демократія творчого розвитку…(поки писала м”ясо згоріло,дороблю салат і допишу) Хоча робота моя мала б бути творча,але вона далеко не така… Я розумію це такі реалії нашого життя, кожен виживає,як може,бориться за місце на цій землі,вигризає шось там,шось там…прям ніби ми живемо в камяний вік,голодуємо і одіваемся в необроблені шкури..Я все розумію,але я так не хочу і не буду.

Так, можливо я ше мала та зелена і нічого не шарю в ковбасних відрізках, але я просто хочу бути щаслива і не зариватись в це життя з головою. Поки ще не пізно я хочу вирішити,як Я буду жити.