Tag Archives: роздуми

Кулінарія, як привід для роздумів, або коли зникає все…

Сьогоднішній вечір призвів до багатьох думок на тему «розуміння». І чи це завжди корисно для того, хто всіх розуміє, чи не жертвує він тоді собою? Чи це просто бали на майбутнє? І чи зрозуміють його? Зараз і в майбутньому. І чи не є це «всерозуміння» ознакою слабохарактерності? Насправді ж люди все розуміють, але не показують цього, часто це не вигідно. І це вірно.
Життя чудова річ, як не крути… Мабуть, через пару років я буду згадувати ці чудові моменти, і ці трохи одинокі вечори. Вечори мислення і переосмислення свого існування. Чому так? Чому такі моменти? Дивно, що в один вечір закінчився на компі і на телефоні Інтернет,і вай-файки всі пропали. Закінчилась олія, серіали і фільми, і навіть, повечеряти нема з ким… А можливо так мало бути? А може просто збіг обставин…
Але я безмежно вдячна небесам і землі, що не закінчилися картопля і вода =)
І в такі моменти думаю про людей, які живуть самотньо… Що їх стимулює готувати собі вечерю? Де вони беруть сили жити? А ще готую деруни і думаю, як живуть люди без села і поля, і де беруть картоплю? Як можна їсти чужу картоплю і не знати, де вона виросла? До речі, цибуля також закінчилась, але була зелена, що мама привезла. Як добре, що є мама! І тут співає Вакарчук, що «все починається, коли зникає все…» і каже щоб не плакала. Не плачу. В мене ж ціла каструля дерунів і грибна підливка. Відсутність Інтернету зовсім не означає відключення твітення, здається це вміння вже вмонтувалося в мене. Я твічу в роздумах і приблизно знаю реплаї і пізні фейворіти, знаю, хто буде читати і відреплаїть лише в думках, але ж думки матеріальні вони також доходять до абонента роздумів. Відсутність зовсім не означає не існування.

Ось так роздуми і перейшли у пізню вечерю… а вечеряти вже і не хочеться.

При написанні посту ні один дерун не згорів.
Появі поста в мережі завдячую сусідньому вай-фаю.

Advertisements