Tag Archives: спокій

Стихії

Дивні стихії ведуть в мені боротьбу.
Я відчуваю їх, але не розумію…
Протиріччя бунтують! Хто ви?
Я вже погодилась з усім. Навіщо це?

Боротьба надто велика..
а я не розумію, кого відвойовують?
Можливо воля?
А може доля?
Які ще фурії афінські?
Чому знову немає в мені спокою?
Солодкого. Як трунок.
Та нехай. Але ж хоч так.

Залишається лише слухати
Записувати внутрішні звуки
Бо розмови лише про одне…

Гармонія? Ні, не чула.

Advertisements

тиша

На душі тиша із присмаком гіркої кави. . .це коли сконцентровано на сторожі тиші, це коли спокійно і від цього надійно. Не бентажать звуки, не торкають стуки. Немає збудника надій і спокуси.Чаруюче літо розжаряє мою тишу і вона гусне…дякую літу.


сьогодні дома…

Нарешті я вийшла на дорогу спокою…останні пару тижнів були майже спокійні і це дуже примно. Так набагато приємніше працювати і жити…Але ця дорога не є завжди прямою, на жаль…згадую слова із “Панди кунфу” :”..твій розум, як вода, коли хвилюєшся – нічого не видно” а я пробую,щось розгледіти крізь своє хвилювання…Кожна моя п”ятниця закінчується якоюсь неприємністю на роботі і словами: “..а куди ти їдеш на ці вихідні?” і цілотижневого спокою ніби і не було…
Сьогодні я нікуди не їду. Приємино інколи побути “дома”, приємно бути…


Ціна спокою

Зазвичай я дуже спокійна,але це лише зовні і для чужих. А найблищі мої добре знають що насправді я дуже нервова, просто я це приховую. Я не вмію себе відстояти, та найчастіше через те що горло злдавлює комок…і лише потім я придумую усі ті “погані слова” які я б могла сказати, але ніколи не говорю…Я мовчу як партизан. і чим більше питань,тим сильніше моє мовчання…Спокій зовнішній ховається за внутрішнім неспокоєм та нерви…і хто їх придумав…але ж їх ніхто не бачить…І червоні очі мало хто помічає, які так часто червоніють. Спокій нам тільки сниться.