Tag Archives: інколи обідно до сліз

…інколи.

…і нколи просто обідно до сліз, сум накочується якось раптово і повність мене оглинає, стає себе жаль, синдор Попелюшки без феї. Хоча ніби все і добре у інших все на багато гірше,але ж завжди хочеться щоб було ще краще, або просто хочеться спокою…ось саме цей неспокій навіює цей сум та образу не все і вся…і сижу надута,ніби бульбашка,нікому не потрібна, а  потрібна багатьом, але не собі…

От є люди,які себе люблять, а я люблю себе жаліти, таке інколи буває, але це якась нездорова жалість…бо я себе лишень виснажую фізично і лишень спішу і не висипаюсь…куди спішу???  але таке буває Інколи, а не Завжди.

Advertisements