Десь між ранами

Десь між ранами
Серце моє тихе
Десь між голосамо моїми
Стихло

Біль який не чутно й не видно
Схований в глибини
В судини
В нерви

Біль про який не говорю
Не факт що відчуваю
Терпне в тілі
Розтікається, квітне

Біль, що просить його не чіпати
Вилежатися, вичекати
В майбутньому витекти ріками
Потоками не тихими

Стогонами і криками
Вилитися з прірви
Витекти
Стихнути

25.03.24

Яка різниця розділові знаки…

Яка різниця розділові знаки
Коли від слів то холодно то жарко
Коли без знаків оклику слова кричать
Мовчання днів як тисячі крапок

Яка різниця коми і тире
Коли усе не те
Всі знаки зібрані в букет
А всі слова розкидані по хаті 

Барви

короткі втіхи
і дотики безцінні
це ніби береш фарби
і малюєш одразу
в усі барви, в усі кольори
і не знаєш, що вийде
та знаєш змішання це
це помішання
це ніби магія!

І знову бажання!
Малювання
Звучання
кохання. . .
Все перемішалося в мені!
Всі барви, всі кольори!

“Біжи!”

Якби я мала лікаря ран сердешних, я б розказала йому, що рани всі давно загоєні і шрами ніби не болять. Та досвід пройденого, того що ламалося і надривалося, боліло і потім лікувалося. . .він не дає мені дихати вільно. Коли на повні груди біжиш згори вниз, знаючи що там чекають і впіймають в обійми щирі. . .а я спускаюся акуратно і над кроками своїми думаю і слухаю . .що скаже воно, те що не раз глушило болем тихим… Що скаже? Мені здається, що воно сміється і кричить мені: “Біжи! В обійми!” 🙂

Пів дороги (вірші з маршрутки)

Пів дороги до тебе
Придумано й пройдено.
Інші пів залишено.
Інколи тебе торкаючись
Пів шляху не зникнути.
І коли кудись тікаючи,
поруч ти незмінно.
Я шукаю відповідь
й залишаю відчаї.
Пів шляху не пройдено,
і в самотності не пройду,
не взмозі я.

Відчуваю.

Тихо, але швидко пульсує кров.
Літо освіжає думки. Не гріє.
Вірю в тебе, але не мрію. Ні.
Не очікую, не шукаю.
Споглядаю.
Десь є. Я знаю.
П’янка тиша в голові.
Музика в навушниках.
Якщо не так, то як?
Виявляється вмію бути такою.
В свої 25ть іншу себе відкриваю.
Без жалю, не жалю і не жалію.
Відчуваю…

Ні. Не кохаю.

* * *

Лагідні солодкі обійми
Тепло
Тоді

Важкі молочні сни
Сумно
Коли одні

Сильні рідні рухи
Руки
Твої

Чіткі сірі й сумні
Очі
Мої

Ніжні тихі вогні
В мені
ТИ

02.04.2012.