Сьогодні

Сьогодні було купа думок, реплік, роздумів. Про різне. Про батьків, які комплекси вони в нас самі ж породжують, про те, як самі ж роблять нас хворими та нещасними, про. . .та хіба це важливо, якщо ввечері все одно дзвоню до мами і плануєм вихідні на Великдень. якось так плавно мама стала бабусею і цього року вона пече паски, а бабусі вже не такі спритні і пруткі…і я вже не та маленька онука, але ще досі онука, що радує:) А ввечері були думки і злість на те що живу так жалюгідно і чи це варте чогось того подальшого майбутнього? І так гірко було. так погано. І все ж? Не все так погано. Зайшла в квартиру і стало легше. Отже все гаразд.
А вночі думки пропали. Втома? Просто такий період в житті. сьогодні.

Хворію…

Дивне відчуття, коли хворієш…не можливо щось робити, просто валяєшся в ліжку і навіть совість не гризе..а стільки планів, щоб все встигнути зробити. Коли хворієш, то мабуть, включається режим самозбереження і береже від надмірної праці. Я чомусь думала що за вихідні виздоровію..і чого то було в суботу драяти всю квартиру?)) Тепер хворію у чистій квартирі, приємно..Трохи попускає і загоряється на лобі лампочка “що би то робити??” Порівняла себе здорову і прихворівшу…Здорова прикольна, така енерджайзер, але вічно не виспана..враження що це робота з мене висмоктує сили і я не висипаюсь. Хоча…щось в цьому є… Треба щось міняти …