Щирість

Переварюю в голові НЕЩИРІСТЬ людей.
Чи варто чіплятися за щирість,
якщо весь світ – театр?
Чи варто осуджувати чиюсь гру?
Чи варто вірити і вестися. . .
Чи варте це емоцій і відданості,
якщо це лише маски
і ми це розуміємо?
І в будь-якому випадку я знайду
виправдання людям
бо кращих сторін більше,
як сонячних щасливих днів. . .
В будь-якому випадку я
ціную свою щирість
бо інколи це єдиний мій козир
не дивлячись, на безліч моїх сторін.

безліч варіантів

…життя показує мені безліч варіантів, як все може бути: поруч, щодня, далеко, на відстанні і навіть онлайн… Різні характери, різні люди, різні очі, різні стосунки. Ідеальності взагалі немає, і її пошук найчастіше все і вбиває. Навіть сприйняття реальності все вбиває, чи то відбиває… Є лише дві людини, яким або добре поруч, або погано…інколи правда буває, що погано лише одному і вже немає двох. Найгірше, що весь цей час вчишся бути сильною і, боюсь, що це може спрацювати колись.

Що приніс новий рік

Дуже цікаві усвідомлення приніс новий рік. Якось все постало в зовсім іншому світлі і тепер дуже важко відновити віру у кращі сторони людей, а я то ще з тих вірувальників. Можливо з часом я змирюся, що вони такі, та це було для мене трохи таким ударом. Можливо з часом я навчуся жити і не думати, що думають вони про мене. Не вкладається мені в голову, навіщо так глибоко лізти в моє життя, ритись там… що там шукати? Люди цікаві, я розумію. Але цікаві люди запитують “на пряму” і зазвичай я розказую…більше не буду. Я більше не вірю.

Укртвіт. Запоріжжя. Відчуття.

Звітом це не назвеш,це висновки вголос, на рівні внутрішніх
відчуттів, по свіжих слідах.
1.Запоріжжя. Місто проспекту Леніна і все інше також Леніна…
На рахунок мови,то в місті більше дивували
рос.вивіски, реклама, обслуговування, а люди тішились почувши, на їхню
думку чисту мову, говорили, як могли, тобто майже українською. Дивують ті, що можуть говорити укр., але говорять рос.? Мода? Мабуть. Архітектура міста сподобалать,- сталінс.ампір. В міста є класні перспективи для сучасної архіуектури, їз правильним підходом вона може освіжити ну дуже вже радянське місто. І хоча в мені все
протестує проти памятника Леніну, думаю не варто його нищити. На ньому зав`язане вся композиція міста. А чи приносить це місту
щастя…побачим. Щоб зрозуміти своє місто, варто інколи поїхати
кудись далеко.
2. Поїзд. Люблю їхати кудись. Переконалась 19год в поїзді це фігня:) Якщо є компанія то цей час ділиться на двоє.
3.Тві-друзі далекі і близькі вони є, і заради них я і їхала, думаю саме вони і будуть це читати:) Так що я вас цьомаю ы обнымаю!)) Вони щирі, хоч і із своїми мотивами, вони добрі, на скільки ім позволяє внутрішнє я…і що цікаво, мої галужнетівські мають якіснокращі відмінності, і саме від них я набралась енергетики, яку везу і собою, і яка буде допомагати мені поки не вичерпається.
4.Хортиця. Нажаль я не відчу4а тієї енергетики козацького начала. Немає. Хоча думаю це можна відродити, відновити. Права рука Сірка в допомогу.))
4.Укртвіт в загальному для мене вдався, як висновки, досвід, спілкування,зоровий контакт.

…як можна такими бути?

О, знаєте таку фразу “…я не розумію, як такою (таким) можна бути!” а я от на свою біду розумію…ну такі вже люди, у всіх різні характери, різне виховання, різне середовище…я завжди стараюсь це пробачати людям, змовчати і не йти на конфлікт. Так я розумію.що від цього тільки я і страждаю найчастіше, але розуміючи від чого вони такі є, я також добре розумію їхні найслабші місця: кого можна зацепити критикою, кого пару словами, кому на який мозіль стати …але не роблю цього. мені хватає знати. я не прощупую слабкі місця,ні-ні,навіщо, вони ж і так не зміняться, навіщо…але мені їх жаль. чому жаль? тому що їм же важко жити з такими характерами, а мені важко жити з моїм розумінням.